Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

опубліковано: 05.08.2025

Діабет — це не вирок. Або як міфи про діабет можуть шкодити здоров’ю

Десятки міфів про діабет заважають належній діагностиці та призначенню доказового лікування. Хибні уявлення, на жаль, притаманні навіть деяким лікарям, водночас несвоєчасне встановлення діагнозу, терапія недієвими методами та непотрібні обмеження не сприяють довірі до офіційної медицини. У пошуках альтернативних шляхів деякі люди довго живуть із декомпенсованим діабетом — станом, коли рівень глюкози весь час надто високий або сильно коливається. Своєю чергою, це пришвидшує розвиток ускладнень і погіршує самопочуття, перебіг захворювання, знижує працездатність та якість життя загалом.

Спільно з громадською організацією «Діа-Дзен», яка з 2019 року займається просвітництвом у сфері діабету, та сімейною лікаркою Дариною Дмитрієвською розвінчуємо найпоширеніші міфи та надаємо відповіді на часті запитання про це захворювання.

Діабет має кілька форм. Серед найбільш поширених — діабет 1 типу. Це аутоімунне захворювання, коли підшлункова залоза не виробляє інсуліну — гормону, який допомагає знизити рівень цукру в крові. А також діабет 2 типу, коли інсуліну достатньо, але організм його не використовує. Ці два типи хвороби мають абсолютно різні причини й лікування. За першого типу людина потребує ін’єкцій інсуліну щодня, адже її організм не може продукувати гормон самотужки. Натомість з проявами другого типу захворювання (становить близько 95% серед усіх випадків діабету) іноді можна впоратися налагодженням раціону, фізичною активністю, пігулками для зниження рівня глюкози та, відповідно, мати гарне самопочуття протягом багатьох років. Водночас кожен випадок хвороби унікальний. Існують й інші види діабету, як-от гестаційний, предіабет тощо. Класифікація діабету вкрай важлива, адже заходи за різних типів хвороби істотно відрізняються. Підсумок: усі форми хвороби серйозні та потребують належного контролю.

Надлишкова вага дійсно суттєво підвищує ризик, але не кожен пацієнт/ка із цим типом хвороби має надмірні кілограми. І навпаки — не кожна людина, що має надмірну вагу, обов’язково матиме діабет. Хвороба розвивається внаслідок поєднання кількох чинників: генетичної схильності, віку, раси, способу життя. Діабет 2 типу зустрічається й у струнких пацієнтів, ба більше — у молодих та активних людей. Хибно думати, що це виключно про «захоплення солодким» — цукор тут лише один із чинників. Незбалансоване харчування, малорухливий ритм життя та спадковість є більш значними. Саме тому так важливо проходити профілактичні обстеження у сімейного лікаря/ки. Зокрема вимірювати рівень глюкози в крові натщесерце з частотою, яку призначить лікар/ка конкретно для вас, залежно від ваших факторів ризику. Цей тест простий, безоплатний і займає всього хвилину під час прийому. Вчасне виявлення, уточнення діагнозу та призначення адекватного лікування рятує життя та здоров’я.

Гречка — корисний, багатий на повільні вуглеводи та клітковину продукт, який точно варто додати до меню на постійній основі будь-якій людині. Проте монодієта — ніколи не є гарним варіантом. А у випадку діабету 1 типу ніяк не замінить інсулін. Збалансований раціон має включати овочі, білок, корисні жири, цільнозернові продукти, а не лише гречку. Діабетологи (лікарі-ендокринологи, які спеціалізуються на роботі з діабетом) радять створювати індивідуальні плани харчування, вести підрахунок вуглеводів та отримувати від їжі смакову насолоду, бо це суттєво впливає на психічний стан і загалом на роботу організму. Додатковий стрес через голод та одноманітне харчування точно не покращить стан людини з діабетом. Не існує «чарівних» продуктів, які здатні вилікувати або запобігти розвитку хвороби. Зокрема це стосується топінамбура, стручків квасолі, монастирських чаїв, кореня лопуха, настойки синьої цибулі та інших продуктів, які часто виринають у мережі як «ліки» від діабету. Достатній сон, управління стресом та регулярний рух також вкрай важливі.

Мед справді природний, але майже повністю складається з простих вуглеводів, як і цукор, а тому — підвищує рівень глюкози. У деяких дослідженнях невелика порція меду (близько 30 г) замість цукру показала незначний позитивний вплив на пацієнтів із діабетом 2 типу, але загалом ефект суперечливий. І калорійність меду теж висока. Тож якщо ви любите його смак, враховуйте це при плануванні раціону та контролюйте рівень глюкози. Найліпше буде зменшити споживання цукрів загалом — поволі та без надмірного стресу. З часом ви почнете краще відчувати справжній смак страв, а не цукру в них. Також уникайте оброблених готових продуктів, за можливості (ковбаси, фастфуд, снеки тощо). Вони містять багато цукрів, які додають для поліпшення смаку та подовження терміну зберігання. З такими продуктами в раціоні вкрай важко контролювати споживання вуглеводів.

Пігулки — не карт‑бланш. Вони допомагають контролювати рівень цукру, водночас не рятують від наслідків неналежного харчування. Надлишок калорій веде до набору ваги, погіршення чутливості до інсуліну, підвищення тиску та ризику серцево­-судинних захворювань. Коли ви приймаєте ліки та водночас споживаєте надміру простих вуглеводів (цукор, мед, солодощі, фрукти, білий хліб, випічка, солодкі напої тощо), то змушуєте тіло весь час боротися ще інтенсивніше, постійно бути у стресі та витрачати ресурси, які воно могло б застосувати для покращення вашого стану, зокрема для запобігання ускладненням. Не будьте ворогом собі. Завдяки сучасним медикаментам, люди з діабетом мають шанс жити довге і наповнене життя, однак жодні пігулки не впораються, якщо навмисне весь час ускладнювати ситуацію. Потрібно поєднувати медикаменти зі збалансованим раціоном, рухом і регулярними обстеженнями за рекомендаціями лікаря/ки. Наприклад, регулярно перевіряти рівень глюкози в крові, артеріальний тиск, холестерин та інші показники.

Це поширене хибне уявлення, яке може серйозно нашкодити. Інсулін — не «отрута», а важливий гормон, особливо потрібний людям із діабетом 1 типу та у випадку діабету типу 2, який прогресує. Якщо пігулки для зниження цукру вже не працюють, перехід на інсулінову терапію допомагає уникнути важких ускладнень: кетоацидозу, пошкодження судин, нервів, нирок. Правильне дозування і моніторинг мінімізують навантаження на підшлункову залозу. Ба більше, інсулін буквально надає організму те, чого він потребує для існування. Терапія допомагає краще контролювати рівень цукру в крові та жити повноцінно. Відмовлятися від цього препарату, коли він потрібний, означає вбити не лише підшлункову, але й людину загалом.

Це небезпечне спрощення. Рівень HbA1c (глікований гемоглобін — показник, що відображає середній рівень цукру в крові за 2-3 місяці) дійсно рекомендують перевіряти кожні 3-6 місяців у разі стабільного контролю глюкози та кожні 3 місяці при зміні лікування, або якщо лікування не є достатньо ефективним. Проте це лише орієнтир. Пацієнти, які приймають ліки чи інсулін, або мають коливання глікемії, потребують регулярного самоконтролю глюкометром — щодня або кілька разів на тиждень, залежно від ситуації. Якщо ж вимірювати лише HbA1c, можна пропустити критичні коливання цукру протягом дня, що потенційно може призвести до ускладнень. Інформація про поточний рівень глюкози дає змогу своєчасно коригувати харчування, активність, дозування ліків. Тож для безпеки й ефективності контролю слід поєднувати довгостроковий (HbA1c) та короткостроковий (глюкометр) моніторинг.

Це хибна установка, яку інколи називають «нормальним для мого віку/стажу». Часто люди, які хворіють на діабет, можуть жити з рівнями глюкози в крові 10–17 ммоль/л (близько 180–300 мг/дл), вважаючи це прийнятним. Проте навіть серед людей старшого віку з багаторічним діабетом такі значення вважаються гіперглікемією та загрожують серйозними ускладненнями, як-от ураженням судин, нирок, нервів, очей, підвищеним ризиком інфекцій, інфаркту та інсульту. Для дорослих нормальним вважається рівень цукру від 4 до 7 ммоль/л натщесерце та до 10 ммоль/л після їжі (залежить від індивідуальних рекомендацій). Якщо людина допускає собі мати 10–17 ммоль/л, «бо так звикла», її ризики накопичувального ушкодження органів суттєво зростають. Це не норма, а сигнал до зміни лікування, харчування й способу життя. Регулярний контроль і підтримка цукру в межах рекомендованих показників — ключ до безпечного та активного життя з діабетом.

Діабет дійсно потребує підвищеної уваги до організму. І деякі системи при цьому захворюванні потребують додаткового захисту (серцево-судинна система, нирки, очі, опорно-рухова система). Та в будь-якому разі основа цього захисту — контрольований рівень цукру в крові більшість часу.

Щоб досягти цього тендітного балансу, раніше дійсно потрібно було вживати далеко не одну пігулку щодня. Проте сучасна фармакологія здебільшого пропонує людині з діабетом метформін у пігулках, а для запобігання ускладнень з боку нирок чи серця — комбінований метформін із гліфлозинами. Зазвичай це одна пігулка на добу. Така терапія цукрового діабету у багатьох випадках може підтримувати рівень глюкози близьким до норми протягом десятиріч. Але, звісно, це не виключає відповідального харчування та регулярної фізичної активності.

І наостанок зазначимо, що діабет перебігає майже непомітно на початкових стадіях. Якщо його ігнорувати, можуть розвинутися загрозливі наслідки для більшості систем організму. Однак хороша новина в тому, що сучасна доказова медицина дає змогу вчасно помітити хворобу. А у випадку діабету 2 типу — і запобігти прогресуванню. Належне дотримання доказових рекомендацій щодо терапії діабету дозволить людині прожити довге комфортне життя з урахуванням певних правил.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: