Бережи себе

Не варто вірити нікому, окрім лікарів, у питаннях збереження здоров’я. У той же час, не всім лікарям можна довіряти. Такий от парадокс.

Як людині без медичної освіти вижити та зорієнтуватися у цьому мінливому світі? Як знайти дійсно хорошого спеціаліста/ку та не лікуватися за порадами з Інтернету? Про це і більше розповідає сімейна лікарка Дарина Дмитрієвська у третьому матеріалі з циклу відповідей на питання підписників/ць “Бережи себе” про сімейну медицину.

Взаємодія з сімейним/ою лікарем/кою: які тут є червоні прапорці?

Як у спілкуванні з будь-якою новою людиною, так і при взаємодії з медичним спеціалістом/кою на консультації ви можете помітити деталі, які насторожують. Так, ми не маємо можливості ретельно перевірити всі його чи її лікарські знання, однак з’ясувати основні погляди та цінності можна та варто.

Уже протягом першої розмови-знайомства цілком доцільно спитати про таке:

Ставлення лікаря/ки до вакцинації чи не найкраще говорить про його/її кваліфікацію.

Наразі щеплення є найкращим, а часто і єдиним способом захисту від кількох десятків інфекційних хвороб. Можна дискутувати про оптимальні графіки, виробників, нові розробки, але заперечувати необхідність вакцинації гарний спеціаліст не може.

Профілактика інфекцій — це та база, яку має забезпечити вам сімейний/а лікар/ка. Міфи про аутизм від щеплень, “навантаження” для імунітету чи непотрібність вакцин взагалі — потужний червоний прапорець.

Призначати гомеопатичні препарати адекватний/а лікар/ка не може.

Гомеопатія не працює ніколи і за жодних станів, адже не містить діючих речовин. Якщо захворювання не серйозне, або ж скарги викликані тривожністю, то гомеопатичні засоби можуть слугувати в якості плацебо. Тобто людина, яка їх приймає, навіює собі впевненість в позитивному ефекті — і їй дійсно може стати легше. Але при істотніших хворобах застосування гомеопатії призводить до оманливих надій, втрати дорогоцінного часу та грошей.

Противірусних препаратів від ГРВІ не існує, так само як і загальнозміцнюючих ліків “для імунітету”.

Це все так звані “фуфломіцини” — засоби, що не діють. Банальні респіраторні вірусні захворювання проходять самостійно за кілька днів, деякі прояви можуть тривати кілька тижнів. Але різноманітні “противірусні” в цьому випадку впливають лише на ваш гаманець.

Це базові медичні червоні прапорці. Далеко не єдині, проте найперші, які варто з’ясувати при знайомстві з лікарем/кою. Не менш вагомими є помилки, які може допускати фахівець/чиня в комунікації. Комфорт пацієнта/ки в спілкуванні зі спеціалістом/кою важливий. Зокрема, якщо йдеться про амбулаторні консультації, тобто планові візити, не пов’язані з невідкладними станами.

Базові правила взаємодії з пацієнтом/кою, яких лікар/ка мають дотримуватися при наданні медичної допомоги:

→ Приватність. Консультація має проходити наодинці, без сторонніх осіб, без можливості для будь-кого іншого зайти в кабінет.

→ Конфіденційність. Мова про збереження лікарської таємниці, адже ви надаєте лікарю/ці дуже персональну інформацію.

→ Уважність. Нерідко лікарі/ки перебивають пацієнтів/ок уже за 10-15 секунд після початку розповіді. Це негативно впливає на побудову довіри та комфортної атмосфери.

→ Зрозуміле пояснення всіх діагностичних процедур, огляду, а також детальне пояснення лікування. Лікар/ка має чітко розповісти, що саме і для чого ви прийматимете, якого ефекту очікувати, в якому разі ви маєте звернутися на повторний прийом тощо. Якщо вам щось незрозуміло, або рекомендації написані нерозбірливо, обов’язково перепитайте.

→ Зверхнє ставлення до пацієнтів — ще один червоний прапорець, присутній у багатьох лікарів, особливо старшого віку. Безумовно, медик є фахівцем/чинею та має вагому експертизу в питаннях лікування. Однак саме ви краще розумієте обставини свого життя і знаєте свій організм. Найкращий тип співпраці — це рівне партнерство з лікарем/кою, де обидві сторони мають певні функції та відповідальність.

“Не хочу укладати декларацію — що робити?”

Нарешті, з’ясуємо, а чи можна в Україні отримати медичну допомогу без декларації, якщо ви не хочете її укладати. Загалом так. Однак тут є кілька нюансів. По-перше, усім гарантована безоплатна невідкладна медична допомога в ситуаціях, що загрожують життю. Також, за необхідності термінової операції вам не потрібно отримувати скерування на неї — такі випадки покриваються програмою медичних гарантій у лікарнях, які уклали договори з Національною службою здоров’я України.

Якщо ж мова про планові консультації та лікування, як амбулаторне, так і стаціонарне, то ви можете отримувати такі послуги на платній основі в комунальних та приватних медичних закладах, відповідно до офіційного прейскуранту. Багато клінік співпрацюють зі страховими компаніями. Також сімейні лікарі в деяких закладах можуть працювати за принципом платних консультацій, якщо ви, з певних причин, не бажаєте оформлювати декларацію.

Втім, сімейна медицина найкраще працює у випадку, коли лікар/ка спостерігає вас протягом тривалого часу. Зокрема, збирає висновки інших спеціалістів та може скласти загальну картину про стан вашого здоров’я. Побудова тривалих довірливих стосунків у цьому разі не менш важлива, ніж в особистому житті. Спитайте у близьких про контакти хороших лікарів та лікарок прямо зараз.