Бережи себе

В Україні тисячі військових та цивільних мають шрами й рубці внаслідок війни. Це результат опіків, поранень, вибухів, уламків. Часто ці сліди не видно під формою або одягом. Але це не означає, що вони не потребують лікування. Спільно з проєктом «Неопалимі», де люди з важкими травмами, опіками та деформаціями внаслідок бойових дій можуть отримати безоплатну медичну допомогу, розповідаємо головне про шрами та чому важливо своєчасно звернутись до фахівців.

Підтримай «Бережи себе» на Patreon

Після поранень і опіків тіло загоюється, проте шкіра часто лишає пам’ять про травму. У когось це просто слід. У когось — біль, свербіж або обмеження руху.

Рубець — це не просто «пляма» на шкірі. Це тканина, яка замінила собою пошкоджену. Вона часто щільніша та менш еластична, ніж до пошкодження, може «тягнути» або боліти, особливо якщо поруч суглоб. Також може з’явитися контрактура — явище, коли під час відновлення травмовані м’язи, суглоби, сухожилки та інші м’які тканини стягуються та стають жорсткішими. Це відчувається, ніби частина тіла «застигає» та не рухається звичним природним чином. У когось рубці знижують чутливість, а в когось навпаки — стають надто чутливими до дотиків.

Крім того:
→ шрами на повіках можуть заважати змикати очі;
→ шрам біля рота — ускладнювати жування чи мову;
→ рубці на спині можуть викликати свербіж, порушення постави, безсоння.

А ще є інша сторона, психологічна. У багатьох шрами — на обличчі. Від вибухів, уламків скла, опіків тощо. Це ті травми, які людина бачить щодня в дзеркалі. Вони нагадують про найгірші миті. Часто — викликають сором, змушують уникати публічних місць, навіть своїх дітей. Це не просто про зовнішність — це про те, як ти себе відчуваєш у світі.

Шрами бувають різними, залежно від типу пошкодження та процесу відновлення:

→ Гіпертрофічні — червоні щільні, виступають над шкірою. Часто сверблять та/або болять.

→ Атрофічні — виглядають, ніби западини у шкірі. Це нерівні рубці, можуть бути чутливими.

→ Контрактури — пошкодження м’язів, суглобів, сухожилок та інших м’яких тканин, які при загоєнні стягують тканину та, відповідно, обмежують рух.

→ Келоїди — ростуть за межі рани, іноді супроводжуються болем і свербежем.

→ Травматичний татуаж — чорні плями під шкірою від вибухів, пороху чи металу.

Знаючи тип шраму, лікар/ка підбере відповідне лікування, аби воно було ефективним. Визначити тип рубців самостійно не так просто, як виглядає, а лікування — системний процес, який потребує залученості фахівців.

Звернутись у програму «Неопалимі», яка безоплатно лікує шрами у військових, цивільних і дітей.

Це може бути:
→ лазерне шліфування (видаляє зайву тканину, вирівнює рельєф);
→ ін’єкції (для загоєння, зменшення болю, покращення еластичності шкіри);
→ судинні лазери (знімають почервоніння);
→ фізіотерапія (підтримка у відновленні руху);
→ хірургія (якщо потрібна пластика);
→ інші методики — залежно від ситуації.

Від однієї процедури не варто очікувати, що шрам зникне повністю. Проте це може зробити його менш помітним, зменшити свербіж, відновити рухливість. А головне — повернути впевненість.

Лікування можна почати через 4–6 місяців після травмування, коли шкіра вже загоїлась. Проте зареєструватися краще раніше — команда фахівців буде на зв’язку й підтримає у потрібний момент. Зареєструватися можна на сайті проєкту — самостійно або через близьких, лікаря/ку чи соцпрацівника/цю.

Після цього:
→ менеджер/ка програми зв’язується з пацієнтом/кою;
→ лікарі перевіряють медичні показання;
→ пацієнту/ці підбирають клініку за місцем проживання;
→ формування індивідуального плану лікування.

Усі процедури в рамках програми відбуваються в перевірених дружніх клініках за участі досвідчених фахівців. Проєкт підтримали 32 клініки по всій Україні. Якщо людина змінює місто — її переводять до іншого закладу, щоб не переривати процес лікування.

Закликаємо лікарів та психологів розповідати про програму пацієнтам, для кого це може стати помічним. Адже це можливість отримати кваліфіковану безоплатну допомогу. Це важливо.

Чому не можна чекати?

Час має значення. Після травми шкіра загоюється в кілька етапів. Спочатку утворюється так званий «м’який» шрам — тканина ще пухка й рухлива, часто червона. Це триває приблизно 4–6 місяців. У цей період тканина активно перебудовується, формується остаточна структура рубця, він «дозріває». Саме тоді найкраще починати лікування: шкіра ще реагує на терапію, і результат буде кращим.

Якщо минуло більше часу — рік, два чи більше — шрам стає більш щільним, білим або блискучим. Це означає, що тканина вже не оновлюється природно. Вона менш гнучка, гірше пропускає кров і кисень. Її важче «розбудити». Такий рубець уже складніше зменшити — особливо, якщо він стягує шкіру або впливає на рух. На це потрібно більше часу, процедур і терпіння.

→ Дбати про зону шраму: уникайте розчухування, перевантаження.

→ Уникати сонця — це може зробити шрам яскравішим. Фахівці радять прикривати шрами від сонця протягом першого року загоєння, пізніше — варто використовувати сонцезахист SPF 30+.

→ Якщо свербить — стримуйтесь від шкрябання. Охолоджувальні компреси та/або гель з алое можуть бути помічними.

→ Кілька разів протягом дня можна масажувати шрам після загоєння з використанням кремів на водній основі (до 10 хвилин щоразу).

→ Не використовуйте креми з обіцянками «видалити шрам», не проконсультувавшись попередньо з лікарем — більшість таких засобів не працює або й може нашкодити.

Якщо шрам починає боліти, тягнути та/або змінює колір — варто якнайшвидше звернутись до лікаря.

Джерела

WebMD Cleveland Clinic Національна служба охорони здоров’я Великої Британії

Більше за темою:

#медпослуги

Безкоштовні медичні послуги: як їх отримати та до чого тут сімейний лікар?

#медпослуги

“Який високий тиск! Викликати швидку чи ні?”. Коли дійсно варто дзвонити “103”?

#жіноче #медпослуги

“Усе мине, як завагітнієш!” — червоні прапорці у виборі гінеколога/ині. З’ясовуємо, як знайти свого лікаря/ку та побудувати довіру

#медпослуги

Шрами після поранень: як і коли починати лікування

Чому не можна чекати?

Джерела

Більше за темою:

Безкоштовні медичні послуги: як їх отримати та до чого тут сімейний лікар?

“Який високий тиск! Викликати швидку чи ні?”. Коли дійсно варто дзвонити “103”?

“Усе мине, як завагітнієш!” — червоні прапорці у виборі гінеколога/ині. З’ясовуємо, як знайти свого лікаря/ку та побудувати довіру

Сімейна медицина: правила гри та червоні прапорці у взаємодії з лікарем/кою

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: