Бережи себе

Опубліковано: 29.11.2022

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Уявіть собі: інформаційна кампанія з піклування про своє здоров’я подіяла, і ви пішли робити всі скринінги та аналізи, які рекомендують. І тут, як Пилип із конопель, звістка: “Можливо, у вас рак… Але це неточно. Зробімо біопсію, подивимося, що до чого”. Шок? Розпач? У разі скринінгу на виявлення раку простати таке цілком можливо. Та це не означає, що всі скринінги — це марнування часу, нервів і грошей.

Скринінг на рак простати — питання неоднозначне. У Британії не рекомендують робити тотальний скринінг усім чоловікам. У США говорять про скринінг для чоловіків лише з груп ризику, якщо пацієнт дав інформовану згоду і свідомий щодо усіх обмежень і наслідків.

Чому так? З одного боку, ми знаємо, наскільки важливо вчасно виявляти пухлини для збереження кращої якості життя. Скринінг на рак простати дає змогу вчасно виявити хворобу та вжити відповідних заходів. Це зменшує кількість випадків раку з метастазами приблизно на 30 %.

З іншого боку, рак простати переважно прогресує дуже повільно, і не є причиною передчасної смерті. Водночас додаткова діагностика і тривога, що її супроводжує, псують якість життя безпосередньо тут і зараз. Як знайти баланс між діагностикою та невтручанням — розповідає біологиня та медична журналістка Дарка Озерна в матеріалі.

Що таке рак простати?

Простата — це частина чоловічої репродуктивної системи. Ця залоза утворює сім’яну рідину, у якій рухаються сперматозоїди, потрібну для ерекції пеніса. А також функціонує як перемикач між еякуляцією та сечовипусканням — завдяки простаті не можна впісятися під час еякуляції.

Простата може бути збільшеною — це є так звана аденома (доброякісна пухлина, що не дає метастазів). Залоза може бути тимчасово запаленою — тоді говорять про простатит. Якщо вона має ознаки злоякісного росту — тоді діагностують рак простати.

Як відбувається скринінг на виявлення раку простати?

Наразі єдиний маркер для скринінгу — це сироватковий антиген простати, PSA (prostate serum antigen). Для його визначення беруть зразок крові з вени.

Якщо його рівень у сироватці перевищує допустимі в нормі значення, можуть призначити біопсію, тобто взяття голкою матеріалу простати. Ця операція відбувається з використанням ультрасонографії.

Ці методи не є достатньо специфічними та чутливими, себто дають як хибно позитивні, так і хибно негативні результати. Можна не ідентифікувати пухлину, або ж можна запідозрити рак, коли його і близько немає. І це проблема.

Що впливає на ймовірність хибно позитивних та хибно негативних результатів скринінгу на рак простати?

Рівень PSA зростає, якщо напередодні була еякуляція, багато годин сидіння чи велопрогулянка. А також якщо в чоловіка наявне запалення простати, він вживає певні медикаменти, напередодні мав урологічні втручання тощо. Водночас рівень специфічного антигену PSA може знизитися внаслідок приймання певних ліків чи навіть рослинних препаратів — це призведе до хибно негативних результатів.

Тож PSA не є специфічним маркером пухлинного росту простати — але іншого маркеру наразі немає.

Якщо його рівень зависокий, лікар/ка може призначити ще кілька повторних аналізів на рівень PSA, аби виключити випадкові коливання рівня. А також провести пальцеве ректальне дослідження, призначити МРТ (магнітно-резонансну томографію) та насамкінець біопсію.

Біопсія також може не виявити пухлинного росту в простаті. Водночас інколи біопсія може призвести до запалення, та й самі лише підозри на рак істотно впливають на психологічний добробут.

Саме тому скринінг на виявлення раку простати слід проводити тільки тоді, коли він потрібен пацієнту із високою ймовірністю, а пацієнт ознайомлених з усіма обмеженнями цього методу дослідження. Це не є рутинною, обов’язковою для всіх і виправданою процедурою.

Хто належить до груп ризику?

— Чоловіки афро-американського походження мають більші ризики розвитку раку простати, аніж чоловіки кавказького (європейського) походження.

— Чоловіки, які мають прямого родича (батька чи брата), у яких діагностували рак простати.

— Носії алелів BRCA1 чи BRCA2 та чоловіки із синдромом Лінча (спадковим неполіпозним раком прямої кишки).

Служба здоров’я Великої Британії застерігає, що ожиріння чи надлишкова вага (індекс маси тіла понад 25 кг/м²) також є фактором ризику. Таким людям лікар/ка може порадити пройти скринінгове обстеження.

Решті воно радше не потрібне, аніж навпаки.

Вік початку скринінгу коливається в різних настановах. Зазвичай це 40-45 років для чоловіків із високим ризиком та 55 та старше — для решти. Після 70 років проводити скринінг наразі вважають недоцільним.

Чому перестаратися з лікуванням гірше, ніж уважно спостерігати?

У разі підозри чи навіть діагностики раку простати можуть рекомендувати так зване уважне спостереження, а не радикальну простатектомію (повне видалення залози). Чому? Адже цей тип пухлин розвивається повільно й може не стати причиною смерті чоловіка. А от видалення простати з високою імовірністю може спричинити нетримання сечі, еректильну дисфункцію чи навіть смерть під час операції.

Що ж робити?

Статистика в Україні та буденний досвід свідчать, що чоловіки рідше звертаються до лікаря/ки, аніж жінки. А як звертаються, то не надто дотримуються рекомендацій. Дуже вірогідно, що така делікатна тема, як “все, що нижче за пояс”, як-от проблемна ерекція, сечовипускання, закрепи, біль у простаті, — може довгий час залишатися без лікарської уваги й допомоги, «бо соромно». А дарма.

Ми не можемо сказати, що скринінг на рак простати потрібен усім без винятку й точно врятує багато життів — ні, кожному слід приймати інформоване зважене рішення разом із лікарем/кою. Та ми точно знаємо, що чоловіче здоров’я потребує уваги, а всі теми в обговоренні з лікарем/кою є зручними й не соромними. І багато неприємностей “нижче за пояс” можна виправити та не допустити.