Бережи себе

За статистикою, приблизно 15 мільйонів людей у світі щороку страждають від інсульту. З них — 5 мільйонів помирають та 5 мільйонів назавжди втрачають працездатність. Цифри лякають масштабністю.

Не менш загрозливими виглядають і прогнози. За даними Всесвітньої організації з дослідження інсультів (World Stroke Organization) кожна 4-та людина віком від 25 років протягом життя захворіє на інсульт. До того ж інсульт — це хвороба, яка «молодшає». Наприклад, станом на 2019 рік понад 62% випадків інсульту трапились з людьми віком до 70 років.

У цьому матеріалі спільно з неврологинею Анастасією Гончар з’ясовуватимемо, чому трапляється інсульт, чи завжди легко його ідентифікувати та що робити, щоб такого не сталось з вами та близькими.

Що ж таке інсульт?

Інсульт — це гострий невідкладний стан, коли порушується кровопостачання головного мозку. Це проявляється погіршенням неврологічного й загального стану пацієнта або пацієнтки. Інсульт завжди потребує негайної госпіталізації.

Про причини інсульту, або що й коли може піти не так?

Як і всім органам, головному мозку потрібен кисень для нормальної роботи. Орган отримує його з крові, що циркулює мозковими судинами. Інсульт виникає, коли подача крові та, відповідно, кисню обмежується чи повністю припиняється. Тоді частина мозку помирає.

У 85% випадків це стається внаслідок закупорки артерії (ішемічний інсульт). Менш імовірна причина (15% випадків) — розрив артерії та крововилив. Тоді йдеться про геморагічний інсульт.

Серед найбільш поширених причин ішемічного інсульту — захворювання судин (атеросклероз) і серця (фібриляція передесердь).

Рідше спостерігається вплив таких факторів:

→ онкологічні захворювання;
→ порушення згортання крові;
→ інфекційні процеси (наприклад, COVID-19);
→ генетичні хвороби та інші.

При геморагічному інсульті виділяють такі основні ризики:

→ артеріальна гіпертензія — підвищений кров’яний тиск;
→ приймання ліків, що розріджують кров (антикоагулянти);
→ порушення згортання крові (коагулопатія);
→ патологічні розширення судин (аневризми);
→ травми судинної стінки та інші.

На ризики інсульту може впливати багато факторів. Їх розрізняють на немодифіковані, тобто такі, на які вплинути немає можливості, та модифіковані. Останні можна і потрібно контролювати, щоб своєчасно помітити загрозливі симптоми й коригувати їх.

Немодифіковані фактори ризику інсульту:

→ Вік. Після 55 років шанси людини мати інсульт подвоюються з кожним десятиліттям. Водночас 1 з 7 інсультів стається в молодих дорослих людей віком від 15 до 49 років.

→ Стать. За статистикою, у жінок інсульти стаються частіше. При цьому жінки частіше помирають від інсульту.

→ Спадковість. Людина має вищі ризики інсульту, якщо така хвороба вже спостерігалась у сім’ї та/або людина вже мала раніше інсульт (або мікроінсульт).

Фактори ризику, на які можна вплинути:

→ високий кров’яний тиск (>140/90 мм.рт.ст.);
→ низька фізична активність (менше ніж 150 хв аеробних вправ на тиждень, відповідно до рекомендацій ВООЗ);
→ надмірна маса тіла (нормальною вважається вага в межах індексу маси тіла 18,5-24,9 кг/м2);
→ куріння;
→ хвороби серця;
→ цукровий діабет;
→ нездорове харчування;
→ надмірне споживання алкоголю;
→ психологічні тригери (стрес, депресія та інші);
→ порушення ліпідного обміну.

90% інсультам потенційно можна запобігти, якщо скоригувати деякі фактори ризику.

Що можна запровадити вже зараз для профілактики інсульту?

Передусім варто працювати з факторами ризику, на які ви можете вплинути. Особливо — за наявності випадків інсультів у сімейній історії.

Серед базових рекомендацій:

→ регулярно вимірювати артеріальний тиск (це дасть змогу вчасно помітити загрозливі зміни);
→ своєчасно та відповідно до призначень лікаря/ки лікувати гіпертензію, діабет, хвороби серця;
→ перевіряти рівень ліпідів у сімейного лікаря або лікарки — здати ліпідограму (періодичність визначається індивідуально, залежно від факторів ризику);
→ дотримуватися збалансованого харчування (наприклад, середземноморської дієти);
→ бути фізично активними;
→ відмовитися від куріння та споживання алкоголю;
→ працювати зі стресом, депресією (зокрема, спільно з психологом/инею).

Докладніші рекомендації можна прочитати в матеріалі на тему профілактики деменції та хвороби Альцгеймера. Дотримуватися цих порад — стратегія win-win для запобігання інсульту, інфаркту та деменції.

Як розпізнати інсульт?

Існує спеціальна шкала F.A.S.T, яку досить легко запам’ятати. Нею можна користуватися, щоби вчасно ідентифікувати інсульт:

F (face) — асиметрія обличчя (попросіть людину посміхнутись — за наявності асиметрії, ви це одразу помітите)
A (arm) — слабкість руки (попросіть людину підняти обидві руки)
S (speech) — порушення мови (попросіть повторити просте речення)
T (time) — за наявності однієї з ознак вище — час негайно телефонувати 103!

Український аналог такої шкали — МОЗОК:

М (мова) — мова людини сплутана, незрозуміла або відсутня взагалі
О (очі) — людина втрачає чіткість зору або взагалі зір на одне чи обидва ока
З (запаморочення) — втрата рівноваги, нудота, блювання
О (обличчя) — поява раптової асиметрії (при посмішці, розмові тощо)
К (кінцівки) — людина відчуває слабкість у руці чи нозі, хода утруднена, кінцівки німіють та/або людина відчуває як “бігають мурашки”.

Якщо ви спостерігаєте принаймні одну з цих ознак у людини, негайно телефонуйте за номером «103».

Як діяти при інсульті?

→ Негайно викличте швидку допомогу.

→ Спробуйте заспокоїтись.

→ Зафіксуйте час початку симптомів. У цьому випадку час врятує життя, бо тільки в перші 4,5 години існує можливість виконати пацієнту/ці тромболізис, тобто розчинити тромб.

→ Переконайтеся в безпечності зони навколо — відсутні гострі предмети, об’єкти, що рухаються чи можуть завдати шкоди людині.

→ Людині з підозрою на інсульт не можна нічого давати людині через рот. Порушення ковтання, пиття води, вживання їжі чи приймання таблеток через рот може викликати загрозливе ускладнення — аспіраційну пневмонію.

→ Покладіть людину на бік. Можна використати одяг чи подушку під голову таким чином, щоб уникнути аспірації (потрапляння сторонніх речовин у дихальні шляхи), якщо людина блюватиме.

Поки їде “швидка” ви можете:

→ виміряти артеріальний тиск потерпілого/ї;
→ записати ліки, які приймав/ла пацієнт чи пацієнтка;
→ зателефонувати близьким пацієнта/ки або сімейному лікарю/ці для збору сімейного анамнезу.

Якщо людина втратила свідомість, у неї відсутні ознаки серцебиття та дихання, та ви вмієте надавати серцево-легеневу реанімацію — розпочинайте до приїзду “швидкої”.