Бережи себе

Виховання толерантності та емпатії у дітей є важливим аспектом їхнього соціального розвитку. Одним із ключових елементів цього процесу є пояснити дитині, що люди — різні, слід приймати це різноманіття та створювати комфортний світ для всіх. Важливо допомогти дитині зрозуміти, що всі люди заслуговують на повагу та розуміння, незалежно від ознак, які можуть вирізняти одних людей з-поміж інших.

Спершу дорослим самим потрібно усвідомити свої почуття — тоді ми зможемо допомогти усвідомити їх дитині. Це нормально відчувати страх і біль. Головне — знати, як реагувати.

Наприклад, для дитини до 7 років природно питати про щось уголос, бути безпосередньою в реакціях. Насправді краще, якщо діти запитають про те, що для них незрозуміло. Проте важливо, аби це було не в присутності людини, якої це стосується. Тому краще поговорити на тему інвалідності ДО того, як діти виявлять цікавість або отримають викривлені уявлення через нерозуміння. У цій розмові важливо передусім бути щирими, зважати на вік, стан та запит дитини, бути готовими до різних запитань.

Нормально, якщо батьки чи вчителі не знатимуть відповіді на певні питання — краще бути чесними з дитиною, пообіцяти знайти відповідь згодом або пошукати її разом. Дитину можуть цікавити деталі, від неї може лунати багато додаткових запитань, однак не варто боятися слова «інвалідність». Головне правило — насамперед говорити про людину, а не її діагноз чи стан здоров’я: наприклад, «людина з інвалідністю», а не «інвалід», «дитина з аутизмом», а не аутист.

Дитині не потрібні від дорослих енциклопедичні знання. Для такої бесіди достатньо послуговуватися базовими принципами толерантності. Найголовніше з них — це розуміння, що люди різні, і це нормально. Усі особливі по-своєму, тому дізнаватися про особливості кожної людини й враховувати їх, дізнаватися, як живуть інші, — це важливо й цікаво.

Ось кілька рекомендацій, які можуть стати помічними для розмови з дитиною про інвалідність:

Пояснюйте відповідно до віку
— Залежно від віку дитини, поясніть їй, що таке інвалідність простими та зрозумілими словами. Наприклад, молодшим дітям можна сказати, що всі люди мають власні потреби, які можуть відрізнятись від потреб інших. Хтось любить більше каву, аніж чай, і тоді не варто цій людині пропонувати чаювання. Хтось надає перевагу зеленому кольору, а інші його не переносять. І це все нормально, адже ми всі — різні. Відповідно до своїх потреб, деяким людям може знадобитися допомога в певних ситуаціях. Проте важливо пояснити дитині, що перш ніж допомагати людині з інвалідністю, варто запитати в неї, чи потрібна їй допомога. Повага до людини — передусім.

— Використовуйте приклади. Для наочності різності можна згадати відомих людей з інвалідністю, які досягли успіху в житті, як-от Стівен Гокінг або Гелен Келлер. Це допоможе дітям зрозуміти, що інвалідність не обмежує можливості розвиватися та досягати цілей. Кожна людина — передусім особистість, яка має свої зацікавлення, здібності, мотивації та може досягти успіху.

— Співпереживання. Навчайте дитину уявляти себе на місці іншої людини. Поясніть, що важливо розуміти почуття та потреби інших, і що кожна людина хоче відчувати себе прийнятою та зрозумілою.

— Обговорення емоцій. Розмовляйте з дитиною про емоції та почуття. Запитуйте, як би вона почувалася, якби була в певній ситуації. Це допоможе розвинути здатність визначати свої емоції та співпереживати іншим.

— Повага й коректність. Поясніть дитині, що потрібно звертатися до людей з інвалідністю з повагою й на рівних, без жалю, сорому або повчання. Навчіть її уникати заступницького або надмірно жалісливого тону.

— Прямота і відкритість. Важливо показати дитині, що чогось не знати — це нормально. Навчіть її не боятися ставити запитання, якщо вона чогось не розуміє, проте робити це тактовно та з повагою. Наприклад, можна запитати: «Чим я можу вам допомогти?» або «як ти хочеш, щоб я до тебе звертався?».

— Практика соціальних ситуацій. Створюйте ситуації, в яких дитина може взаємодіяти з людьми з інвалідністю. Це можуть бути спільні заходи, як-от спортивні ігри, творчі майстер-класи або інші активності.

— Відповідь на невдачі. Поясніть дитині, що невдачі в спілкуванні можуть траплятися, і це нормально. Важливо вчитися на своїх помилках і не боятися питати поради в дорослих.

Читайте разом із дитиною книги про людей з інвалідністю. Ось кілька гарних прикладів:

«Громадянин, громадянка і маленька мавпочка», Кім Фупс Окесон, Ева Еріксон;
«СуперВухо», Сісі Белл;
«Світ без меж», Анастасія Степула;
«Диво», Ракель Харамільо Паласіо;
«Петрик і фонтани», Надія Степула та багато інших.

Переглядайте фільми та мультфільми, які демонструють світ, де люди з інвалідністю приймаються, де з ними взаємодіють на рівних — без стигматизації та жалю. Обговорюйте сюжет і поведінку героїв, персонажів та їхні особливості, розмовляйте про те, як вони дають раду складнощам і досягають успіху, які сильні сторони мають.

Заохочуйте дитину брати участь у волонтерських проєктах, які підтримують людей з інвалідністю. Це може бути допомога в організації заходів або участь у благодійних акціях. А також ви можете організовувати спільні заходи, де діти матимуть змогу взаємодіяти з людьми з інвалідністю. Це допоможе зруйнувати бар’єри й створити атмосферу рівності та прийняття.

Навчайте на власному прикладі

Демонструйте дитині власний приклад поваги й толерантності у спілкуванні з людьми з інвалідністю. Діти часто вчаться, спостерігаючи за поведінкою дорослих.

Будьте готові обговорювати з дитиною тему інвалідності та відповідати на її запитання. Це допоможе позбутись страхів та упереджень, які можуть виникати через недостатню обізнаність.

У дітей набагато менше стереотипів, ніж у дорослих. Аби дитину нічого не бентежило чи не лякало, треба допомогти їй дізнатися більше на цю тему. Через пояснення, навчання співпереживання та етикету спілкування, практичні заняття та власний приклад батьки можуть допомогти дітям глибоко розуміти й поважати людей з інвалідністю, що сприятиме створенню більш інклюзивного суспільства.

Щирість та відкритість допоможе знайти потрібні слова й порозумітися.

Більше за темою:

#дитяче #ментальне

Довіра й турбота: як порозумітися з дитиною й мати наповнені стосунки?

#ментальне #пологи

Страх та інші емоції — як психологічно налаштуватися на пологи?

#ментальне #пологи

Депресія після пологів не мине «сама собою»: головні ознаки та план допомоги собі

#дитяче #ментальне

Як навчити дитину інклюзивному спілкуванню?

Більше за темою:

Довіра й турбота: як порозумітися з дитиною й мати наповнені стосунки?

Страх та інші емоції — як психологічно налаштуватися на пологи?

Депресія після пологів не мине «сама собою»: головні ознаки та план допомоги собі

Як у суспільстві створити комфортні умови для дітей із ментальними порушеннями?

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: