«Мені важко сказати “ні”» — як мамам і татам будувати здорові особисті кордони?

Це може проявлятись у фразах на кшталт:

→ «Дитину потрібно тепліше  одягати» 
→ «Ого, який живіт! У тебе що, близнюки?»
→ «Мамочка, ви занадто тривожна/спокійна/агресивна»
→ «У тебе він постійно плаче, а в нас як шовковий»
→ «Не будеш слухати батьків, заберу з собою»
→ «Купіть бідній дитині цукерку, вона ж так просить»

У психології кордони розглядають як концептуальну межу між вами та іншою людиною. Простими словами, важливо знати, де закінчуєшся ти, а де починаються інші. Знати, що твоє, а що — ні. Плекати власні межі означає брати відповідальність за свої дії та емоції, і водночас — не брати відповідальність за дії та емоції інших дорослих людей. Кордони гарантують, що ми знаходимо час і ресурс для рівноправної взаємодії, захищають фізичний та емоційний простір, власне, наш та інших людей. А також дозволяють нам впевнено та правдиво говорити «так» чи «ні» й чутися добре, коли інші кажуть нам — «ні». 

Ми можемо регулювати проникність власних кордонів (тобто те, що ми пропускаємо всередину та віддаємо назовні) у фізичному, емоційному та духовному аспектах. Уявіть, що ви — замок із вхідними дверима, які ви можете відчинити або закрити за своїм бажанням. Якщо ви весь час тримаєте вхідні двері незамкненими, будь-хто може вільно ввійти, робити, що заманеться, й залишатися скільки завгодно. З іншого боку, якщо ви тримаєте двері постійно закритими, ви опинитеся ізольованими та втратите можливість взаємодіяти з іншими.

«Здорові» кордони мають гнучку відповідність до контексту, в якому ми перебуваємо. Наприклад, з  деякими людьми в певних ситуаціях і в певний час ми більш відкрито взаємодіємо, а в інших ситуаціях в інший час чи з іншими людьми — менш відкрито.

Що таке «нездорові» кордони?

Коли власні потреби, бажання, цінності, обмеження чи безпека ігноруються на користь когось іншого, це є порушенням меж. 

Приклади порушення меж у питаннях батьківства

Батьківство об’єктивно є складною діяльністю, якість якої ми прокачуємо все життя. До того ж зміна парадигм догляду та виховання дитини будує підґрунтя для гарячих дискусій із порушенням кордонів. На жаль, багато хто з нас навіть не усвідомлює ці порушення.

Ось типові порушення кордонів, на які варто звертати увагу:

→ Порушення фізичних кордонів — будь-яке вторгнення у фізичний особистий простір. Наприклад, дотики без дозволу до живота вагітної жінки. 

→ Порушення емоційних кордонів — емоційна шкода. Наприклад, обзивання (“яка ж ти невдаха”), натяки, що хтось нікчемний, дурний, порівняння з іншими батьками (“подивись, у Петренків дитина охайно вдягнена”), непрохані поради накшталт “не привчай дитину до рук”.

→ Порушення духовних кордонів включає нав’язування духовних думок і спроби контролю над діями без попередньої згоди на це. Наприклад, нав’язливі пропозиції залучення до певної релігійної конфесії.

→ Порушення часових кордонів — запізнення, дзвінки та візити у пізній чи ранній час.

→ Порушення сексуальних кордонів може бути фізично або емоційно пов’язано із сексуальністю, наприклад, сексуальні домагання та натяки без згоди іншої людини.

→ Порушення матеріальних кордонів — неповага до фінансових ресурсів і майна. Наприклад, користування чи будь-які інші дії з речами без згоди.

Важливо чітко розуміти очікування щодо себе та інших, а також те, що нам комфортно, а що — ні в конкретних ситуаціях. Чим більше ми починаємо встановлювати межі, тим впевненіше чуємося, виконуючи цю задачу. Також ми зауважуємо, що наше коло спілкування та стосунки змінюються.

Що може заважати встановленню меж?

Часом установити здорові межі заважають певні перешкоди. Наприклад:

→ Страх бути відкинутим/ою: «якщо я почну відстоювати себе, стосунки обірвуться, і ця людина покине мене».
→ Страх осуду: «що люди про мене подумають?».
→ Страх конфронтації: «якщо я скажу прямо про це, людина розсердиться на мене».
→ Брак обізнаності щодо кордонів, наявність упереджень: «кордони мають встановлювати лише люди, які мають нещасливі стосунки».
→ Співзалежність: «я хочу робити все з цією людиною».
→ Брак навичок: «я не знаю, як будувати межі правильно».

Щоб допомогти собі підвищити впевненість і здатність справлятися з ситуаціями порушення кордонів, можна скласти список думок і припущень. Зокрема, про те, чого конкретно ви боїтеся, що люди подумають або скажуть у відповідь на ваше прохання чи відмову. А потім — потренуватись усно чи письмово давати впевнені відповіді, які будуть доречні для кожної окремої такої ситуації.

Як правильно встановлювати межі?

Було б добре у взаємодії враховувати одночасно три різні напрямки. Разом із тим, обирати пріоритетним один із них — ціль, стосунок або самоповагу. 

→ Орієнтація на ціль (власне, встановлення меж чи якась зміна у стосунках): «Яка моя ціль? Що я хочу отримати від взаємодії?»
→ Орієнтація на стосунок: «як я хочу, щоб людина чулася після цієї взаємодії?»
→ Орієнтація на самоповагу: «чи моя поведінка відповідає моїм цінностям? Як я хочу чутися після цієї взаємодії?»

Батьки часто дають непрохані поради про те, як виховувати дітей, викликаючи в інших батьків провину та сумніви. Якщо пріоритетом взаємодії ви обрали ціль — встановити межу, це можна сформулювати так:

→ «Я ціную ваш досвід, водночас я маю приймати рішення за своїх дітей на основі моїх цінностей і переконань. Я з вдячністю попрошу поради, коли матиму в цьому потребу».
→ Орієнтація на стосунок: ввічлива розмова в спокійному тоні.
→ Орієнтація на самоповагу: говорити правду, чітко, без виправдань. 

Установлення здорових меж вимагає постійного тренування навичок спілкування, які демонструють впевненість і ясність, а саме:

→ Бути простими у висловлюванні.
→ Не звинувачувати іншу людину в тому, що вона повинна або не повинна робити.
→ Описати те, що відбувається, використовуючи факти.
→ Чітко визначати, що саме вам потрібно, і уникати говорити про те, що вам не потрібно.
→ Бути ввічливими та виявляти вдячність. Використовувати фрази «будь ласка…» і «я буду вдячний/а, якщо ви….».
→ Приймати дискомфорт, який виникає в результаті — чи то провина, сором чи докори сумління.
→ Залишатися послідовними у встановленні кордонів. 
→ Бути «твердими». Установлювати кордони з близькими людьми може бути важко. Проте ваша наполегливість може сприяти оздоровленню стосунків на довгострокову перспективу. 
→ Якщо хтось навмисно ігнорує ваші кордони та постійно їх порушує, дистанціюватися чи припиняти взаємодію може бути найкращою стратегією, щоб запобігти подальшим порушенням.

Уміння сказати «ні» — це ключова навичка, необхідна для встановлення здорових кордонів.

Помічними для практикування відмов можуть стати такі поради:
→ Відстоюйте своє право запитувати додаткову інформацію та роз’яснення, перш ніж відповісти.
→ Говоріть правду, не розповідайте зайві деталі.
→ Не вибачайтесь і не виправдовуйтесь.
→ Використовуйте техніку зламаного запису. Уявіть, що ви повертаєте стрілку програвача на ту саму пісню знову й знову. Дотримуйтеся своїх тез і спокійно, проте твердо повторюйте те, що ви щойно сказали, з невеликими варіаціями.

Спробуйте практикувати ці способи сказати «ні» багато разів, враховуючи основну ціль взаємодії, яку ви обираєте зараз — встановити кордони.

→ «Я не можу цього зробити за вас»
→ «Це для мене не працює»
→ «Я вирішила не…»
→ «Це неприйнятно
→ «Я не хочу цього робити»
→ «Будь ласка, не…»

Матеріал підготовлений за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та за кошти уряду Франції. Думки та погляди викладені в даній публікації відображають погляди автора (авторів) і не обов’язково відображають погляди та політики уряду Франції та/або Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).

Більше за темою:

#дитяче#ментальне

Довіра й турбота: як порозумітися з дитиною й мати наповнені стосунки?

#ментальне#пологи

Страх та інші емоції — як психологічно налаштуватися на пологи?

#ментальне#пологи

Депресія після пологів не мине «сама собою»: головні ознаки та план допомоги собі

#дитяче#ментальне

Як у суспільстві створити комфортні умови для дітей із ментальними порушеннями?