На початкових стадіях ВІЛ не має симптомів: як тестування може врятувати життя?

Опубліковано: 23.08.2022

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

“На початок 2022 року Україна посідала одне з перших місць серед країн Європейського регіону за кількістю людей, які живуть з ВІЛ. За оціночними даними мова про понад 244 000 людей, і майже 30% з них не знають про свій ВІЛ-статус”, — зазначає завідувачка відділу управління та протидії ВІЛ-інфекції Центру громадського здоров’я Лариса Гетьман.

На жаль, зараз факторів ризику стає дедалі більше — зокрема, через повномасштабне російське вторгнення. Поранення, переливання крові та сексуальне насильство, які стаються на окупованих територіях та в зонах бойових дій щодня, підвищують ризик інфікування ВІЛ та вірусними гепатитами.

Однак є й хороші новини: вчасне виявлення вірусів в організмі гарантує найменшу шкоду вашому здоров’ю. Що раніше вірус знайдено, тим швидше людина потрапляє під медичний нагляд і розпочинає лікування.

Зараження вірусом відбувається через біологічні рідини:

при незахищеному сексі (сперма, вагінальні виділення, природна змазка, й особливо за наявності пошкоджень слизової);

кров (при переливанні, прямому контакті крові та слизової оболонки, спільному використанні шприців і голок);

материнське молоко (тому жінки з ВІЛ не годують дітей груддю);

від матері до дитини під час внутрішньоутробного розвитку та пологів, якщо мати не приймає антиретровірусну терапію.

Що запобігає передачі ВІЛ?

Насамперед захищений секс. Так! Але до нього повернемося за хвилину. В умовах війни, ризики передачі ВІЛ через кров значно вищі, ніж у мирний час. Наприклад, коли ви надаєте першу допомогу пораненому. Запам’ятайте одне важливе правило — вдягайте захисні рукавички завжди. Можна навіть дві пари одразу — це захистить вас, якщо перший шар пошкодиться. 

Слід завжди мати їх та турнікет при собі. Бо в нас іде війна.

Що треба пам’ятати:

ретельно мийте руки з милом після будь-якого потенційного контакту з кров’ю;

якщо десь є плями чужої крові, видаляйте їх за допомогою хлорного розчину й прибирайте виключно в рукавичках; 

не використовуйте спільні ножиці для нігтів, бритви, зубні щітки;

перевіряйте, чи належним чином стерилізують інструменти в манікюрних салонах, перукарнях, стоматологічних кабінетах,
тату-салонах тощо.

І далі повертаємося до захищеного сексу, а саме — бар’єрної контрацепції. Презерватив потрібно використовувати завжди, а ще — правильно його зберігати (як саме, зазвичай вказано на пакуванні).

Пам’ятайте, що ВІЛ не проявляється наочно, а отже “чистий” вигляд статевих органів та суб’єктивна оцінка партнера як “здорового” чи “нормального” — це нісенітниця. Вірус не обирає за соціальним станом, звичками чи зовнішністю. 7 з 10 інфікованих людей не входять до так званих “ключових груп”, у яких ризик заразитися вищий.

Звісно, ризики інфікування при незахищеному сексі з партнером/кою, у якого/якої є ВІЛ, неоднакові для різних практик. Насамперед вони залежать від травматизації слизових оболонок (наприклад, секс без прелюдії, жорсткий секс, зґвалтування) та рівня вірусного навантаження.

Якщо людина з ВІЛ регулярно приймає антиретровірусну терапію (АРТ) та досягла невизначного рівня вірусного навантаження, вона не може інфікувати іншу людину навіть за умови незахищеного сексу.

Якщо статевий акт відбувся, а контрацепцію застосувати було неможливо (як, на жаль, стається під час зґвалтувань), необхідно звернутися за екстреною профілактикою. Найкраще це зробити в першу добу після події, але не довше ніж за 72 годин. Така профілактика — це прийом декількох препаратів з АРТ протягом 28 днів. Вона ефективна та запобігає зараженню, якщо її починають вчасно. 

Якщо ж термін для застосування екстреної профілактики минув, а партнер/ка недоступний/а для тестування (в моменті та за три місяці), і статус його/її невідомий, варто не чекати та пройти тестування. В Україні широко й безкоштовно доступні швидкі тести третього покоління, які виявляють вірус через 2-3 місяці після зараження. Також існують тести четвертого покоління, які визначають ВІЛ через 2-3 тижні, хоча їх не так просто знайти. Загалом же тестуватися на ВІЛ необхідно всім людям, які мають секс та/або інші фактори ризику — робити це варто раз на рік.

Де можна зробити швидкий тест на ВІЛ та вірусні гепатити?

— у сімейного/ї лікаря/ки;

— у найближчому центрі профілактики та боротьби зі СНІДом чи кабінеті “Довіра”;

— у неурядових організаціях за цим профілем;

— у будь-якому закладі охорони здоров’я України, що надає медичну допомогу в рамках 13 пакетів програми медичних гарантій, зокрема амбулаторну та стаціонарну медичну допомогу.

Знайте, що АРТ доступна та безкоштовна в Україні. Вона дієва настільки, що людина проживає своє звичайне здорове життя, є безпечною для партнерів/ок, а її стиль життя відрізняється лиш регулярним прийомом однієї чи кількох таблеток, як при будь-якому хронічному захворюванні. Не нехтуйте своїм здоров’ям та пройдіть тестування якомога швидше, а ще спонукайте до цього людей навколо та своїх партнерів/ок, аби всі були здорові та жили довге життя в нашій Україні!

Автор/ка:

Дарина Дмитрієвська

Більше за темою:

Застудилися? Ніяких «противірусних»! 6 фактів про ГРВІ

Автор/ка: Дарина Дмитрієвська

«Король вірусів» не втрачає позицій століттями: що ми знаємо про грип і захист від нього?

Автор/ка: Роман Пономаренко

Ой, пече! Чому виникає печія та як із нею боротися?

Автор/ка: Наталія Бушковська

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: