Бережи себе

Мігрень буває не лише у дорослих. Вона зустрічається у підлітків і навіть у малюків. Якщо у маленької дитини болить голова — це не означає, що і біль «маленький», як часто, на жаль, досі сприймають якісь скарги у малят. Мігрень — це неврологічний розлад, який може суттєво впливати на повсякденне життя дитини: навчання, поведінку, сон, самопочуття. І він потребує уваги, лікування та менеджменту.

Спільно з лікарями клініки «Лама Лу» — дитячим неврологом Андрієм Гелею та педіатринею і дитячою неврологинею Оксаною Пащеківською — з’ясовуємо, як проявляється мігрень у дітей, які симптоми мають насторожити батьків і що допомагає полегшити стан дитини.

Мігрень у дітей і підлітків часто відрізняється від тієї «класичної» картини, яка спостерігається у дорослих. Так, наприклад, у них голова може боліти з обох боків, а не тільки з одного, а напади можуть бути коротшими — від 2 до 72 годин. У дітей частіше виникають нудота, блювання, блідість шкіри; дитина може ставати сонливою, млявою або дратівливою. Ще один важливий аспект у тому, що маленькі діти не завжди можуть описати біль словами, і він часом може проявлятися не прямо, а через небажання гратися, плач, потребу лягти в темну кімнату. Часто мігрень у дітей спадкова.

Такі стани зустрічаються тільки у дітей, особливо раннього віку. В епізодичних синдромах головного болю може не бути взагалі або ж він не є основним симптомом. У частини дітей такі синдроми з віком можуть трансформуватися у типову мігрень. Ось найпоширеніші їхні різновиди.

Абдомінальна мігрень

Проявляється як повторювані напади болю в животі, частіше навколо пупка. Вони часто супроводжуються нудотою, блідістю, зниженням апетиту. Між нападами дитина почувається добре.

Синдром циклічного блювання

Проявляється як повторювані епізоди інтенсивного блювання, які щоразу перебігають однаково. Між нападами дитина почувається повністю здоровою.

Доброякісне пароксизмальне запаморочення дитячого віку

Проявляється як раптові короткі епізоди запаморочення у маленьких дітей. Дитина може раптово зупинятися, триматися за батьків або втрачати рівновагу. Після нападу стан швидко нормалізується.

Доброякісна пароксизмальна кривошия немовлят

Проявляється як періодичний нахил голови в один бік, що може супроводжуватися блідістю, нудотою або блюванням. Між епізодами дитина почувається добре.

Головний біль — неспецифічний симптом, тобто він не свідчить про конкретну проблему. Тому не кожен епізод головного болю потребує допомоги лікаря/ки. Проте, якщо ви спостерігаєте у дитини «червоний прапорець», консультація потрібна обов’язково.

Зверніться до лікаря/ки, якщо у малюка:

— голова заболіла вперше або з незрозумілої причини, а дитина маленька;

— голова заболіла раптово і дуже сильно («найсильніше у житті»);

— головний біль, що будить вночі, посилюється зранку, прогресує з часом;

— повторне блювання без нудоти, стійке або ранкове блювання;

— порушення зору, мовлення або слабкість у кінцівках;

— судоми;

— різко змінилася поведінка;

— порушена свідомість;

— будь-який із цих симптомів поєднується з підвищеною температурою тіла.

З таким запитом можна звернутися до педіатра/ині чи сімейного/ої лікаря/ки з подальшим оглядом дитячого/ї невролога/гині за потреби.

Важливо розуміти, що діагноз мігрені є клінічним, тобто встановлюється на основі симптомів та огляду лікаря/ки. Основні джерела інформації для цього — детальна розмова з батьками і дитиною, щоденник головного болю та неврологічний огляд. Додаткові обстеження (наприклад, МРТ або аналізи) потрібні лише за наявності червоних прапорців або нетипового перебігу.

Основа лікування мігрені у дітей — немедикаментозні методи. Вони включають регулярний сон, достатнє пиття, регулярне харчування, фізичну активність, обмеження використання ґаджетів, зменшення впливу стресових факторів. Важливий також щоденник головного болю — це один із найефективніших інструментів контролю захворювання.

Щоби зняти напад чи полегшити його перебіг, використовують ібупрофен, парацетамол та препарати групи триптанів, але зазвичай з 6 до 12 років, залежно від препарату. Ліки важливо приймати на самому початку нападу, не чекаючи, поки біль стане сильним чи нестерпним. Але важливо також знати, що надмірне використання знеболювальних препаратів може призвести до медикаментозно індукованого головного болю. Надмірним вважається застосування ібупрофену та парацетамолу 15 чи більше днів на місяць протягом 3 чи більше місяців. Якщо ситуація вимагає такого використання, варто поговорити з лікарем/кою і пошукати інший спосіб менеджменту мігрені.

Якщо дитина має 4 чи більше нападів мігрені на місяць, біль значно впливає на якість життя, а симптоматичні препарати недостатньо ефективні, можливий варіант профілактичного лікування. Може йтися про ліки, когнітивно-поведінкову терапію та зміни у способі життя.

З віком можуть змінюватися тип і прояви мігрені, тригери, реакція організму на лікування. Тому і схема терапії може змінитися. Так, наприклад, для підлітків частіше доцільні триптани, робота зі способом життя та врахування гормональних факторів.

У частини дітей мігрень послаблюється або зникає з віком, але у частини може зберігатися в дорослому віці.

Окремо варто поговорити про геміплегічну мігрень. Цей стан зустрічається не так часто — приблизно у 5% дітей, що мають мігрені. Але її прояви можуть сильно налякати, адже зовні вони схожі на інсульт.

Класичний випадок цієї мігрені може мати такий вигляд. На приймальне відділення дитячої лікарні у вечірній час звертається хлопчик 9 років зі скаргами на появу «ліній, мушок перед очима», блювання, сонливість, слабкість у лівій нозі та руці, зміни у мовленні та шум у вухах. Зі слів мами, зранку, на тлі повного здоров’я, відчув оніміння в лівій руці, яке протягом 10 хвилин розповсюдилося на ліву ж ногу та обличчя. Через 30 хвилин додалися незначний біль у лівій скроні, нудота, хлопчик двічі блював. Коли йшов до вбиральні, відчув хиткість і впав на підлогу. Родина викликала швидку. Поки чекали на лікарів, батьки помітили, що дитина почала нечітко говорити, а в обличчі з’явилася легка асиметрія. Фельдшер «швидкої» зазначив слабкість у лівій руці і запідозрив у хлопчика інсульт. Артеріальний тиск — 110/70 мм рт. ст.

У приймальному відділенні дитину оглянули спеціалісти, оперативно провели КТ головного мозку — крововиливів немає. Лабораторні обстеження відхилень від норми не показали. Але слабкість у кінцівках та обличчі прогресувала, блювання повторилося. Дитину екстрено госпіталізували у відділення неврології. Під час збору інформації виявилося, що близько року тому хлопець мав схожу картину, яка минула за кілька годин. МРТ не проводили. Мама має часті напади головного болю без встановленого діагнозу.

На ранок із симптомів у дитини залишалися лише помірні ознаки слабкості в лівій нозі та руці, повільне мовлення та чутливість до світла. Додатково зробили МРТ головного мозку і патологій не виявили. Протягом тієї ж доби симптоми минули, а стан нормалізувався.

Встановили підозру на геміплегічну мігрень. Згодом це підтвердилося — за 5 місяців у хлопця стався повторний напад.

Геміплегічна мігрень — це форма мігрені із аурою (симптомами, що передують нападу), за якої дитина відчуває слабкість в кінцівках з одного боку, котра триває до 72 годин і виникає поступово, протягом не менше години. Часто вона поєднується з іншими аурами, зокрема і стовбуровою — може крутитися голова, хода стає хиткою, в очах двоїться, у вухах шумить, порушується мовлення. До аур можуть додаватися й інші ознаки мігрені. Геміплегічна мігрень — найбільш розповсюджений імітатор інсультів.

Цей різновид мігрені виникає через реакцію на певний провокуючий фактор. Найчастіше такими тригерами є травми голови, внутрішньовенне контрастування, інтенсивне фізичне навантаження, дефіцит сну. У відповідь на них у мозку запускається каскад неврологічних реакцій. Функція кори головного мозку локально пригнічується; це захоплює також півкулю, підкірку та стовбур мозку; виникає невеликий набряк, трохи звужуються судини. Це звучить страшно, але насправді стан транзиторний — тобто минає самостійно, не потребує лікування і не залишає наслідків.

Перший напад геміплегічної мігрені рідко стається раніше 9 років. Епізоди повторюються в середньому двічі-тричі на рік. Коли дитина дорослішає, вони часто посилюються.

Це єдиний різновид мігрені, пов’язаний з низкою генів — CACNA1A, ATP1A, SCN1A, PRRT2, SLC1A2. Існує дві форми геміплегічної мігрені:

— сімейна — про неї говорять, коли хтось із батьків має схожі напади,

— спорадична — виникає у родині вперше.

Діти із геміплегічною мігренню мають високий ризик мати супутню мігрень із аурою.

Хоча геміплегічна мігрень виглядає страшно, а напади завдають дитині великого дискомфорту, лікують та профілактують її так само, як і інші види. Для терапії головне — дотримуватися режиму дня і уникати тригерів. Якщо напади починають повторюватися частіше, важливо підібрати медикаментозну профілактику. Це робить дитячий невролог. Дуже важливо тримати із ним зв’язок, адже це має відбуватися під ретельним наглядом лікаря.