Бережи себе

Опубліковано: 28.11.2022

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

“Зима близько”, а значить, люди масово згадують про вітамін D та сперечаються, чи варто його вживати. А як варто, то скільки саме одиниць. Вітамін D важливий для збереження здоров’я. І медичні настанови дійсно радять приймати його додатково із жовтня по квітень. А от кому, скільки, і чи гарантує це здоров’я — розповідає біологиня та медична журналістка Дарка Озерна.

Порушення мінералізації та розвитку кісток, коли ноги викривлюються під вагою тіла, відоме нині як рахіт, траплялося з дітьми в усі часи. А надто коли на північ Європи прийшли Реформація, промислова революція, смог та урбанізація.

Цікаво, що південніше, то рідше траплявся рахіт. Це навело лікарів на думку про вплив поганого міського повітря та смогу на розвиток хвороби. Водночас були і свідчення того, що рахіт зумовлений нестачею певної речовини. Субстанція чи середовище? Це був справжній науковий диспут наприкінці 19 століття. Як то буває з такого роду суперечками, обидві сторони мали рацію — рахіту запобігає і перебування на сонці в ясну погоду, і щось із раціону — повноцінного, заможного на той час, раціону з маслом, молоком і рибою.

Початок 20 століття означився відкриттям сполук, що не були ані білками, ані жирами, ані вуглеводами, ані мінералами, і все одно були потрібні для виживання тварин і людей, — вітамінів. Речовину, яка могла лікувати експериментальний рахіт (у собак, не людей) назвали вітаміном D. Згодом з’ясували, що цей вітамін має дві форми: D2, ергокальциферол (його синтезують рослини та гриби) та D3, холекальциферол (його синтезують тварини).

Нині ми можемо легко й точно вимірювати рівень вітаміну D у крові, збирати анамнези й аналізувати великі дані. Тому знаємо, що нестача вітаміну D супроводжує не тільки рахіт у дітей та остеомаляцію (недостатню мінералізацію кісткових тканин) у дорослих, а й низку інших патологій та розладів, як-от цукровий діабет 2 типу, деменцію та автоімунні хвороби. Дійшло до того, що деякі люди вітамін D почали вважати ледь не панацеєю при депресивному розладі, акне, інфекційних хворобах, ковіді, остеопорозі, серцево-судинних захворюваннях і навіть раку.

Попри те, що у 20 столітті рахіт майже відійшов у минуле внаслідок покращення харчування, останніми десятиліттями дедалі більше людей приймають цей вітамін додатково. А також роблять лабораторні аналізи, аби дізнатися його рівень у крові.

Британські настанови 2021 року щодо вживання вітаміну D радять: усі дорослі люди, що не належать до груп ризику та не мають розладів засвоєння (абсорбції) поживних речовин у кишківнику, із жовтня по квітень мають щоденно приймати додаткові 400 міжнародних одиниць вітаміну D без попередніх аналізів. Те саме справедливо для дітей від п’яти років. “400 МО — рідкісне фасування, дешевше і простіше купити дозування 1000 МО. Так можна зробити”, — зазначають у медичному документі. Наразі це оптимальне рішення щодо зменшення і ризиків, і витрат, і часу лікарів/ок та пацієнтів/ок.

Немовлята суто на грудному вигодовуванні або ті, які п’ють за добу менше ніж літр збагаченої вітаміном D суміші, мають також приймати профілактичну дозу в 400 МО, але цілий рік. Дітям, старшим за рік, можна не приймати профілактичну дозу вітаміну D постійно, хіба що вони знаходяться в групі ризику.

Як дізнатися, чи я належу до групи ризику?

Відповім так: ви маєте регулярно відвідувати сімейного лікаря/ку, і він/вона скажуть самі, чи ви належите до групи ризику, і чи потрібно вам здавати додаткові аналізи та пити не профілактичну, а терапевтичну дозу вітаміну D.

Низький чи недостатній рівень кальциферолу ризикують мати такі категорії людей:

→ Вегани/ки й ті, хто рідко їсть рибу;
→ Люди, які змушені залишатися в приміщенні (кволі люди старшого віку, люди з обмеженою мобільністю в неінклюзивному середовищі, пацієнти/ки медичних стаціонарів, а також полонені та ув’язнені);
→ Люди з хронічними захворюваннями нирок і печінки;
→ Люди з порушеним засвоєнням поживних речовин у кишківнику (хвороба Крона, виразковий коліт, целіакія та панкреатична недостатність);
→ Люди, які носять закритий одяг увесь рік;
→ Люди віком понад 65 років;
→ Діти виключно на грудному вигодовуванні;
→ Діти до 5 років;
→ Люди із сильно пігментованою шкірою, які живуть у середніх та північних широтах;
→ Люди, які приймають певні ліки (антиконвульсанти, кортикостероїди, антиретровірусні препарати);
→ Люди з ожирінням (індекс маси тіла 30 кг/м² і більше);
→ Люди, яким зробили операцію зі зменшення шлунка (баріатрична хірургія).

Який висновок?

Наразі офіційна медицина каже, що якщо ви поза групою ризику, варто почати додатковий вжиток вітаміну D в дозуваннях 400-1000 МО на добу (10-25 мкг). Немовлята виключно на грудному вигодовуванні також мають отримувати додаткові 400 МО вітаміну D.

Якщо у вас є хронічні захворювання, або почуваєтеся слабко й недобре, то не зволікайте та обговоріть зі своїм/єю лікарем/кою подальші кроки. Йдеться не лише про можливу особливу потребу у вітаміні D, а і про лікування загалом.

Додам від себе — передайте пакунки вітаміну D військовим. Ми маємо отримувати поживні речовини передусім із раціону. Та війна не та ситуація, коли можна харчуватися повноцінно. Це саме той випадок, коли можна і треба додатково підтримувати організм.