Бережи себе

Станом на 2020 рік понад 600 мільйонів людей у світі мали біль у спині (це майже 10% населення планети). У близько 23% випадків біль переростає в хронічний (триває понад 3 місяці).

Хронічний біль у спині, а особливо в нижній її ділянці, серед військовослужбовців, ветеранів та ветеранок є серйозною проблемою через неадекватні нефізіологічні перенавантаження та рухи, переохолодження, носіння важкого, тривале перебування у вимушених позах під час виконання бойових обов’язків. Усе це призводить до формування м’язових асиметрій, міофіброзів (ущільнень та спазмів у м’язах) та нефізіологічних (нехарактерних) рухових стереотипів (комплексів умовно-рефлекторних рухових реакцій).

Біль — корисний «сигналізатор» в організмі людини, спрямований на виживання. Він формується в мозку та завжди залежить від контексту захворювання або травми. Якщо контекст загрозливий, то біль посилюється. Наприклад, при травмі кисті снайпер/ка відчуватиме біль сильніше, ніж вчитель/ка, оскільки для снайпера/ки травмування кисті має більш загрозливий контекст. Біль при онкологічних захворюваннях може відчуватись більше, ніж за інших станів. Це обумовлено фізіологічними процесами в організмі.

Дуже часто саме через несприятливий контекст болю та покладаючись на певні міфи людина ігнорує біль та обмежує себе у фізичній активності. Своєю чергою, це викликає вже обґрунтоване посилення болю, який стає хронічним. Чим більше сигналів отримує головний мозок від органу, що болить, тим більше подає сигналів (у вигляді болю, спазмів тощо) на периферію (орган або частину тіла). Так формується замкнене коло, яке необхідно розірвати якнайшвидше!

Тому саме в темі больових синдромів в області спини дуже важливо розуміти процеси, які відбуваються в тілі, аби вміти відрізнити факт від міфу, який може нашкодити й гальмувати одужання.

Спільно з Ксенією Возніциною — лікаркою неврологинею та директоркою Центру психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» МОЗ України — пропонуємо пригадати, як влаштовано наш хребет і структури, які його оточують. У наступному матеріалі з циклу будемо розвінчувати міфи про біль у спині та його лікування.

Допоможіть нам створювати більше таких матеріалів.
Підтримайте «Бережи себе» на Patreon

Хребет є центральною віссю організму, всередині якої знаходиться спинний мозок зі спинномозковими корінцями. Останні іннервують всі внутрішні органи та кінцівки. Хребет складається з 33 кісток — хребців, які формують шийний, грудний, поперековий, крижовий і куприковий відділи.

Найбільш рухливим є шийний відділ хребта, натомість на поперековий припадає найбільше навантаження з усього тіла (наша «сплата» за прямоходіння). Занурюємось в анатомію ще глибше! Окрім хребців, хребет формують міжхребцеві диски та міжхребцеві суглоби. У хребцевому каналі знаходиться спинний мозок, від якого в кожному проміжку через отвір у хребцях виходять спинномозкові нерви «корінці» (31 пара). Кожен сегмент спинного мозку іннервує певну ділянку тіла, яка відповідає за руховий або чутливий компонент.

Існує ще таке поняття, як хребтовий стовбур — це, власне, сукупність різних анатомічних структур: суглобів, хребців, міжхребцевих дисків, зв’язок, м’язів, фасцій, які мають дуже щільну іннервацію (чутливість).

Часто можна чути від людей не скарги на біль, обмеження рухів чи зміну чутливості, а такі запевнення: «може, у мене міжхребцева грижа?» або «у мене остеохондроз та протрузії». Усе це не є діагнозом або проявом хвороби, це рентгенологічні ознаки змін у хребті, які часто без відповідної клінічної картини так і будуть залишатися просто змінами на рентгенівських знімках чи МРТ, як знахідка. Пропонуємо детальніше з’ясувати, про що йдеться.

Між хребцями розташовується диск, який складається з м‘якого желеподібного ядра та більш твердого (фіброзного) кільця. Він виконує амортизаційну функцію для хребців, зокрема підтримує їх пружність, адже ядро диска на 80% складається з води. Вже з 20-25 років диск поступово починає втрачати воду та, відповідно, присідати. До того ж зневоднення сприяє утворенню тріщин, через які желеподібне ядро диска може випинатися, рівномірно вздовж периметра міжхребцевої щілини. Це і є протрузія. Протрузії можна порівняти зі зморшками на обличчі, тобто це природний процес старіння в структурах хребта. Такі ознаки можна виявити практично у всіх людей після 25-30 років на МРТ або рентгенографічних знімках.

Також серед вагомих причин зневоднення ядра міжхребцевого диска — малоактивний спосіб життя.

Помірна й регулярна фізична активність сприяє «живленню» структур хребта, оскільки під час його руху інтенсивніше відбувається постачання поживних речовин і води в диск. Міжхребцеві диски не мають судин, вони отримують живлення від хребців. Коли шматочок ядра диска випинається в хребетний канал, він позбавляється живлення.

Міжхребцева грижа — ситуація, коли частина диска вийшла за межі міжхребцевої щілини, найчастіше — в хребетний канал. Цей процес є нерівномірним, локалізованим і доволі швидким (напротивагу до протрузій, які виникають рівномірно й повільно). Часто це трапляється «гостро», як-от під час травмування, падіння або різкого невлучного руху.

Розвитку міжхребцевих гриж також можуть сприяти такі фактори:
→ спадкова схильність;
→ куріння (через куріння зменшується постачання в диск кисню);
→ надмірна вага;
→ надмірні фізичні навантаження тощо.

Неспецифічні дорсалгії (найбільш поширені)

Такі больові феномени мають переважно сприятливий перебіг та минають самостійно за кілька днів або тижнів. Зазвичай ідеться про болі міофасціального походження, тобто у м’язах, суглобах, фасціях (сполучна тканина, що огортає м’язи, суглоби тощо), зв’язках. Вони становлять близько 90% клінічних випадків, не супроводжуються іншими загальними симптомами або змінами в організмі та не потребують специфічного лікування.

У такому разі біль виникає саме в області спини (шиї або попереку), може «віддавати» в ноги/руки, частіше в обидві, але НЕ нижче коліна. Зазвичай людина скаржиться на ниючий, свердлячий біль, що змінюється при зміні положення тіла (часто можна знайти таку позицію, в якій біль зникає або зменшується). Такий біль може бути гострим або хронічним у стадії загострення.

Це може звучати дивно, проте в більшості випадків неможливо виявити причину неспецифічного болю, точніше — його джерело. Наприклад, у попереково-крижовому відділі хребта близько 200 утворень: хребці, міжхребцеві диски, міжхребцеві суглоби, багато зв’язок, м’язів, фасцій. Усі ці утворення мають больові рецептори. Якщо людина відчула гострий біль, коли вона якось повернулася або щось підняла, часто не можна визначити, яка саме структура залучена в больових відчуттях. Переважно йдеться про розтягування м’язів, зв’язок, потрапляння капсули суглоба в міжсуглобову щілину тощо. Насправді шукати причину появи неспецифічного болю немає сенсу.

Першочергово лікар-невролог або терапевт має провести «сортування» ознак болю, аби виявити симптоми серйозних захворювань. Якщо такі є, тоді вже необхідно шукати причину та направляти пацієнта або пацієнтку на додаткові дослідження.

Ураження нервових корінців (або радикулопатія: від лат. «radicis» — корінець спинномозковий)

На цей тип припадає близько 5-10% випадків. Такий біль може виникати внаслідок подразнення або стискання нервового корінця переважно грижею або зміненим суглобом чи потовщеними зв’язками (значно рідше).

Найчастіше при клінічно значущих грижах спина не болить — весь біль або порушення чутливості/рухів концентрується в нозі/руці та, як правило, поширюється нижче коліна аж до стопи. Практично завжди радикулопатія має однобічний характер (анатомічно грижа випинає й прориває в одну сторону), приєднуються слабкість у руці або нозі («висяча» стопа, наприклад).

Важливо знати, що лише невелика кількість клінічно діагностованих гриж потребують хірургічного втручання. Клінічні прояви при грижі міжхребцевих дисків проходять самостійно або за допомогою нехірургічного лікування у 9 з 10 випадків. Якщо інші методи лікування не полегшують ваші симптоми, ваш лікар може порекомендувати операцію. Близько 70% гриж резорбуються (розсмоктуються) самостійно протягом 3-24 місяців, а неприємні симптоми зникають набагато раніше. На ранньому етапі, коли захворювання супроводжується гострим болем, призначають протизапальні препарати. Також фахівці рекомендуватимуть, за можливості, підтримувати фізичну активність, а коли загострення стихне — спеціальні вправи. Найліпша профілактика приступів болю надалі — регулярна фізична активність.

Серйозні патології

Орієнтовно у 2% випадків біль у попереку може свідчити про наявність серйозної проблеми зі здоров’ям. Наприклад, пухлини хребта, метастазів, гнійно-запальних процесів хребта, ревматичних захворювань, туберкульозу хребта, панкреатиту, аневризми аорти, пієлонефриту, ендометріозу тощо.

→ передусім — підвищена температура. Звичайний біль у спині не має супроводжуватися лихоманкою;

→ загальне нездужання як при сильній застуді (втома, ломота в тілі, озноб, головний біль тощо);

→ зниження маси тіла без очевидної на те причини;

→ травми хребта в минулому;

→ сильна слабкість у ногах та/або руках;

→ посилення болю вночі;

→ порушення роботи органів малого таза: нетримання сечі, оніміння у промежині.

При серйозних патологіях хребта біль у спині має НЕ механічний характер. Це означає, що біль не залежить від положення або рухів тіла, тобто пацієнт/ка не може знайти позу, в якій біль минає.

У наступному тексті з серії розглянемо упередження та факти, що стосуються болю в спині та як давати йому раду.

Джерела

The Lancet StatPearls Publishing Mayo Clinic Cleveland Clinic British Medical Journal (BMJ)

Більше за темою:

#партнерське #фізактивність

Рухатися далі: як адаптивний спорт допомагає ветеранам/кам у відновленні

#війна #ментальне

Як стати опорою для близької людини у війську?

#війна #жіноче

Болісні менструації, інфекції та патологічні виділення: як жінкам у війську допомогти собі за екстремальних умов

#військовим #жіноче

Біль у спині: що треба знати про свій хребет та його потужності