Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
опубліковано: 26.03.2025
Антибіотикорезистентність та війна: не все залишиться на полі бою
Поширення антибіотикорезистентності — величезна проблема всього світу. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, вже станом на 2019 рік стійкість до антибіотиків (AMR) стала причиною понад мільйона смертей. Нагадаємо наш матеріал, де розповідаємо про природу виникнення антибіотикорезистентності та підводні камені у використанні антибіотиків загалом.
А що ж війна? Вона все погіршує, і ситуацію з AMR також. Ми поговорили з мікробіологом Дмитром Степанським, щоб зрозуміти, як збройні конфлікти впливають на антибіотикорезистентність та які є шляхи зупинити її поширення.
Матеріал підготовлено в рамках співпраці з Фундацією ЗМІН.
Стійкість до антибіотиків (AMR) — це дуже складна і комплексна проблема. Дмитро Степанський каже, що великою помилкою буде вважати це викликом виключно медичної спільноти:
Перш ніж говорити безпосередньо про проблему АМR у шпиталях (ідеться не тільки про військові лікарні, адже практично кожна цивільна лікарня в Україні зараз приймає поранених) або на етапі реабілітації військових — треба розуміти, що це проблема глобальна, складна, невирішена та погано контрольована.
І практично кожен і кожна з нас несвідомо могли докластися до поширення антибіотикорезистентності. Наприклад, коли ми пили антибіотики без рекомендації лікаря («про всяк випадок» або «щоб інфекція не опустилась нижче») або, навпаки, нехтували рекомендаціями й припиняли приймання раніше за призначену тривалість, тільки-но минули симптоми.
До того ж є ще різні «антибактеріальні мийні засоби», зловживання антибіотиками у тваринництві, садівництві тощо. Суспільству вкрай не вистачає розуміння, як це працює, бо з дива медицини антибіотики почали сприймати як буденність.
Дмитро Степанський додає, що окрім недбалого використання антибіотиків, у поширення антибіотикорезистентності «вкладаються» і такі фактори, як недостатній рівень охоплення населення вакцинами, відсутність належного інфекційного контролю, наявність некваліфікованих медичних працівників (а професіоналізм середнього медичного персоналу — вкрай важливий) і неправильна діагностика, відповідно.
Науковець переконаний, що людство увійшло в епоху війни в час, коли медицина стає свідком історично високої резистентності до антибактеріальних препаратів. Мікробіолог акцентує, що в сучасному глобалізованому світі те, що відбувається на полі бою, не завжди залишається на полі бою.
«Є величезна кількість повідомлень про бактеріальні інфекції з множинною стійкістю до ліків, пов’язані зі збройними конфліктами серед військових і цивільного населення. Зокрема, наявні дані стосуються Афганістану, Лівії, Сирії та Іраку. Скрізь, де сьогодні йде війна, є “супербактерії”. Десятки американських солдатів, які були поранені в Афганістані, повернулися додому зі стійкими до ліків штамами Acinetobacter baumanii. Тривалі конфлікти в Сирії пов’язані зі збільшенням випадків стійких до ліків інфекцій у сусідніх країнах та в європейських лікарнях. “Лікарі без кордонів” попередили, що і без того тривожно високі показники стійкості до антибіотиків у Газі, ймовірно, значно погіршаться, оскільки війна між Хамас та Ізраїлем триває», — каже Дмитро Степанський.
До повномасштабного вторгнення точні статистичні дані щодо антибіотикорезистентності в Україні невідомі. За деякими розрахунками, поширеність мультирезистентних (тобто стійких до основних груп антибіотиків) штамів в Україні оцінювалася на рівні 19,5%.
Не секрет, як і досі практика самолікування у нас популярна (хоч уже й набагато меншою мірою), зокрема й з використанням антибіотиків. Препарати, власне, тривалий час були доступними без рецепта. Міністерство охорони здоров’я запровадило електронний рецепт на антибіотики відносно незадовго до повномасштабного вторгнення. Проте це проблема, яка вже вкорінилась у суспільстві.
Дмитро Степанський зауважує, що показник мультирезистентності значно варіює між різними видами мікроорганізмів. Наприклад, за даними дослідження Всесвітньої організації охорони здоров’я та Європейського центру контролю та профілактики хвороб (ECDC), в Україні станом на 2020 рік стійкість до карбапенемів (антибіотики з широким спектром дії) варіювала від 4% в Escherihia. coli (кишкової палички) до 53,5% у Klabsiella. pneumonaie, яка спричиняє кожен п’ятий у світі випадок смерті у зв’язку з резистентністю до антибіотиків.
У матеріалі Science, присвяченому проблемі виникнення й поширення високо резистентних штамів бактерій під час військових дій в Україні, зазначають про виявлення у поранених українців гіпервірулентних штамів саме роду Klebsiella. Зокрема йдеться про пан(полі)резистентні штами, тобто такі, що їх не може знищити жоден із відомих наразі антибіотиків.
І дійсно, протягом останніх років з’явилось багато повідомлень про поширення напрочуд стійких до ліків штамів збудників, відповідальних за інфекції бойових поранень і не тільки.
Серед ключових причин науковець називає такі:
→ складність та специфіка саме бойових поранень та особливості їх мікробної контамінації (зараження);
→ надзвичайно важкі умови перебування поранених на передовій та під час евакуації, а також складність та тривалість евакуації;
→ надмірне та нераціональне використання антибіотиків — у військових умовах антибіотики можуть застосовувати емпірично, без лабораторного підтвердження чутливості збудників. Часто це стається через брак часу, а пізніше — через недостатню діагностику;
→ призначення широкого спектра антибіотиків (часто поєднують кілька) нераціональними курсами призводить до того, що бактерії швидше набувають резистентності;
→ перенесення стійких бактерій між пацієнтами у шпиталях та інших медичних установах через недостатність або неефективність інфекційного контролю.
Дмитро Степанський додає, що критичними факторами також є катастрофічний брак військового медичного персоналу, переповненість шпиталів та екстремальні умови роботи.
«Якщо говорити зі сторони медичної системи, важливо дотримуватись сучасних протоколів антимікробного лікування на всіх етапах надання медичної допомоги пораненим. А також — посилювати інфекційний контроль (належна гігієна, ізоляція пацієнтів з мультирезистентними бактеріями тощо). Також значно допоможе широке впровадження мікробіологічної діагностики та моніторингу у шпиталях (співпраця з міжнародними організаціями та партнерами щодо молекулярних досліджень)», — підсумовує науковець.
Особливий акцент Дмитро Степановський робить на важливості молекулярно-генетичної діагностики та моніторингу. Прогресу не буде без навчання лікарів та медичних працівників щодо раціонального використання антибіотиків та інфекційного контролю у військовій медицині. Проте важливо усвідомлювати проблему й контролювати використання антибіотиків на особистому рівні також.
Зокрема:
→ приймати антибіотики лише і виключно за призначенням;
→ не переривати курс (навіть, якщо стало краще);
→ вакцинуватись: захист від бактеріальних інфекцій і вірусних хвороб, які можуть мати бактеріальне ускладнення, зменшує ризики приймання антибіотиків.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: