Бережи себе

Протягом останніх років ми все частіше чуємо термін “дизайн-мислення”. У чому полягає ця методологія? Та як вона допомагає знаходити рішення в різних сферах — від повсякденних задач до масштабних суспільних проблем? З’ясовуємо це спільно з Боженою Келестин — доценткою бізнес-школи Університету Ворика у Великій Британії та викладачкою дизайн-мислення.

Уявіть собі звичайний простий олівець і спробуйте придумати щонайменше 10 запитань про нього, наприклад: “Який він на дотик?”, “З чого він зроблений?”, “Чи він гострий?” тощо.

Далі спробуйте запропонувати якомога більше альтернативних застосувань для того самого олівця. Наприклад, його можна використовувати для зачіски, перемотування касети, підпирання рослини у вазоні або навіть як вуса-антистрес. Вийдіть за межі звичних уявлень про олівець — і, ймовірно, серед ваших ідей з’являться зовсім несподівані рішення.

Брати Келлі, автори книги “Творча впевненість”, визначають дизайн-мислення як спосіб пошуку людських потреб і створення нових рішень за допомогою інструментів та мислення дизайнерів-практиків. В основі дизайн-мислення лежить вміння дивитися на щось звичайне й бачити надзвичайне. Адже це методика — не лише про кінцевий результат, але й про спосіб мислення та сприйняття світу, у якому, наприклад, навіть такий буденний предмет, як олівець, може стати відправною точкою для інновацій.

Використовувати дизайн-мислення можна в абсолютно різних сферах життя, тому ця методика стане в пригоді будь-кому, хто бажає подивитися на звичні речі під новим кутом та створювати інноваційні рішення.

Існує кілька підходів до дизайн-мислення, кожен з яких адаптований під певні контексти або типи проблем. Однак найпопулярнішим є п’ятиетапний підхід, запропонований d.school (Інститутом дизайну при Стенфордському університеті). Він охоплює такі етапи: емпатія, визначення проблеми, ідеація, прототипування та тестування.

Починається процес дизайн-мислення з емпатії (Empathy). На цьому етапі ми намагаємося максимально глибоко зануритися в життя людей, для яких створюється рішення. Емпатія дозволяє зрозуміти їхні потреби, проблеми та повсякденне життя. Це ключовий крок, адже без розуміння користувача неможливо розробити рішення, яке відповідатиме їхнім реальним потребам.

Наступний етап — визначення (Define). Тут ми структуруємо і переосмислюємо отримані дані з етапу емпатії. Цей крок важливий для формування чіткого бачення проблеми. Він вимагає уважності до власних упереджень, оскільки кожен з нас бачить світ через призму свого досвіду, освіти, мови, культури тощо. На цьому етапі важливо поставити себе на паузу і спільно з командою переконатися, що рухаємося в правильному напрямку.

Третій етап — ідеація (Ideation). Це класичний брейнстормінг, коли команда генерує якомога більше ідей для розв’язання проблеми. На цьому етапі кількість ідей важливіша за їхню якість. Це допомагає знайти несподівані підходи та варіанти, які можуть стати основою для подальшого розвитку.

Після генерації ідей наступає етап прототипування (Prototyping), коли створюються швидкі й недорогі візуальні або функціональні моделі запропонованих рішень. Прототипи дозволяють побачити, як виглядатиме чи працюватиме ідея в реальному житті.

Завершальний етап — тестування (Testing). На цьому етапі ми перевіряємо наші прототипи на користувачах, для яких створюється рішення. Це дозволяє отримати зворотний зв’язок, зрозуміти, чи задовольняє продукт, чи послуга потреби людей, і чи дійсно розв’язує проблему. Тестування також відкриває можливості для додаткового навчання і вдосконалення.

Хоча процес у теорії виглядає лінійним — від емпатії до тестування, насправді на практиці дизайн-мислення є циклічним. Часто команда змушена повертатися до попередніх етапів, щоб переглянути запропоновані рішення. Це дає змогу гнучко реагувати на зміни та вдосконалювати продукти або послуги до тих пір, поки вони не відповідають очікуванням і потребам.

Аби ефективно працювати в методиці дизайн-мислення, надзвичайно важливо розвивати в собі ДНК інноватора/ки — набір ключових компетенцій, необхідних для створення інноваційних рішень. Ця концепція була представлена в книзі “The Innovator’s DNA: Mastering the Five Skills of Disruptive Innovators”.

Перше, з чого починається шлях до інновацій, — це відвага бути інноватором/кою. Зокрема, мати готовність приймати ризики, кидати виклик статус-кво та шукати нові підходи. Можливо, це найскладніша частина, оскільки вона вимагає внутрішньої впевненості та готовності залишити зону комфорту.

Далі йдуть поведінкові навички (behavioral skills), які можна розвивати. Кожен з нас може працювати над розвитком цих навичок. Розглянемо їх детальніше:

Questioning (Запитування). Інноватори — це люди, які ставлять більше запитань, ніж мають відповідей. Запитання відкривають простір для нових можливостей. Поставити кілька питань до простого олівця — це вже перший крок до інновацій.

Observing (Спостереження). Це вміння бачити тенденції, уважно аналізувати поведінку людей, відстежувати зміни в різних сферах життя тощо. Важливо бути відкритим до нових думок і уникати упереджень, які можуть обмежувати наше сприйняття.

Experimenting (Експериментування). Інноватори не бояться ризикувати та експериментувати. Вони готові перевіряти свої ідеї на практиці, навіть якщо це може призвести до невдачі. Через експерименти вони навчаються на власних помилках, швидко адаптуються та вдосконалюють свої продукти або послуги.

Networking (Мережевий підхід). Це виходить за межі звичайного обміну візитними картками чи контактами на LinkedIn. Інноватори активно взаємодіють з різними середовищами, шукають нові науки та підходи, обговорюють їх з різними людьми. Вони відкриті до альтернативних думок і нових підходів, що дає їм змогу краще розуміти світ і впроваджувати інновації у свої проєкти.

Останньою ланкою ДНК інноватора/ки, до якої ведуть вищеперераховані навички, є Associational Thinking (Асоціативне мислення). Асоціативне мислення — це здатність поєднувати, на перший погляд, непов’язані ідеї, концепції та досвід, щоб створити щось нове.

Загалом концепція ДНК інноватора/ки доводить: лідерами/ками та новаторами/ками не народжуються — ними стають, працюючи над розвитком відповідних навичок та компетенції.

У сучасному світі багато проблем більше не є лінійними, як це уявлялося раніше в традиційних моделях вирішення завдань. Часто ми намагаємося підійти до викликів за допомогою поетапних підходів, однак цей метод більше не є ефективним для складних, міждисциплінарних питань, з якими ми стикаємося у 21 столітті. Наприклад, проблему зміни клімату чи проблеми енергетичної безпеки не можна вирішити за допомогою простих лінійних підходів. Вони потребують системного, комплексного бачення та рішень, які б охоплювали різні аспекти одночасно. Саме тут на сцену виходить дизайн-мислення.

Методологія дизайн-мислення знаходить своє застосування в різних галузях, зокрема — у сфері охорони здоров’я. Яскравим прикладом є кейс Embrace Infant Warmer — портативного інкубатора для новонароджених. Це один із класичних прикладів використання дизайн-мислення, який надав доступ до життєво важливих медичних технологій у країнах, що розвиваються. Традиційні інкубатори були занадто дорогими та громіздкими, що обмежувало їх використання в віддалених або регіонах з низьких рівнем доходу. Завдяки підходу дизайн-мислення було створено мобільний, доступний за ціною інкубатор, який допомагає забезпечити якісний постнатальний догляд для новонароджених у таких умовах. Цей пристрій значно розширив можливості догляду за дітьми в регіонах з обмеженими ресурсами.

За посиланням команда INSCIENCE зібрала безліч цікавих інструментів і ресурсів, які допоможуть вам глибше зануритися в тему дизайн-мислення. Ви можете проекспериментувати, використовуючи цю методологію в невеликих проєктах або у повсякденних завданнях. Наприклад, спробуйте змінити спосіб, у який ви отримуєте чи надаєте зворотний зв’язок, або перегляньте, як ви генеруєте ідеї.

Насамкінець, пам’ятайте: сумніватися у своїх ідеях — нормально, адже це свідчить про те, що виклик важливий і вартий вашої уваги. Однак не варто дозволяти сумнівам вас зупиняти. Якось Карл Юнг, відомий психолог, сказав: “Ми хочемо мати впевненість і відсутність сумнівів — результати, але не експериментувати — не усвідомлюючи, що впевненість може виникнути лише через сумнів, а результати — лише через експерименти”. Впевненість у рішеннях приходить лише тоді, коли ви наважуєтесь переступити через свої сумніви й почати експериментувати.

Матеріал підготовлено за підтримки Mastercard.

Більше за темою:

#вагітність #вакцинація #дитяче

Інструмент для створення інновацій: що таке дизайн-мислення?

Більше за темою:

«9 місяців потому» — подкаст про материнство та здоровʼя сімʼї

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: