Бережи себе

Протягом року з початку повномасштабного вторгнення про заспокійливі могли замислитись і ті, хто ніколи й не думали, що матимуть потребу вживати пігулки, щоб впоратись із власними емоціями. Проте якщо ви відчуваєте, що вас “криє”, то спробуйте підійти до проблеми системно.

Цілком можливо, що вам не потрібна фармакологія, щоб “заспокоїтись”.

А можливо — необхідна. І тут дуже важливо не витрачати час на бабусині методи на кшталт валер’янки чи корвалолу.

Тривога чи тривожність?

Як зрозуміти свій стан — чи ваші емоції є проявом гострого стресу чи, можливо, це генералізований тривожний розлад? Відповісти на це питання допоможе тільки лікар/ка.

І вам точно варто звернутись до фахівця/чині, якщо ви намагаєтесь “вилікувати” валер’янкою такі симптоми:

пришвидшене серцебиття та запаморочення;

постійні проблеми зі сном та концентрацією;

постійне відчуття неспокою.

Це лише короткий перелік найбільш поширених проявів генералізованого тривожного розладу. Деякі ознаки тривожності можуть бути не такими очевидними. Наприклад:

→ болі в животі/голові/м’язах;

→ постійна втома;

→ вам важко керувати емоціями.

Окрім генералізованого розладу, розрізняють також і панічний розлад, фобії, посттравматичний стресовий розлад тощо. Отож ідея закинутись чимось, аби заспокоїтись, абсолютно не вирішить серйозної проблеми.

Як пояснює неврологиня Олександра Щебет, така звичка може надалі лише ускладнити ситуацію:

“Чого саме ви хочете досягти? Хтось приймає заспокійливі, бо не може заснути. Це не найкраща ідея, бо необхідно з’ясовувати причини безсоння й лікувати його прояви. Варіацій тут може бути багато.

Хтось приймає пігулки, щоб спокійніше реагувати на події, які травмують і можуть виникнути протягом дня. Ефективність цього теж під питанням, оскільки якщо реакція ситуативна, то, імовірно, вам і не потрібні медикаменти.

Якщо ж тривога — це вже одвічний супутник ваших буднів, і ви емоційно реагуєте на найменшу проблему, то цілком можливо, що у вас генералізований тривожний розлад. Проте діагностувати його та підібрати лікування може лише лікар/ка — невролог/иня, психіатр/иня або навіть просто сімейний/а лікар/ка. Ситуативне приймання пігулок, які ви самі собі прописали, лише відтерміновує адекватне лікування та стабілізацію стану”, — розповідає лікарка.

Неврологиня також додає, що багато так званих “заспокійливих”— це безрецептурні препарати з недоведеною ефективністю, зокрема фітотерапія, гомеопатія тощо. Часто такі препарати діють як плацебо, що може заспокоїти здорову людину, яка перечитала новин. Але точно не впораються з реальним тривожним чи панічним розладами.

Що не так з “бабусиними” методами заспокоїтись

Корвалол та валер’янка — те, що 100% було, а може і є, в аптечці родичів та родичок старшого віку. То що не так із цими засобами?

“Корвалол дістався нам у спадок від радянської медицини, хоча винайшли цей препарат в Німеччині, в 40-х роках минулого століття під назвою “Валокордин”. Проте Німеччина, як і інші країни Європи, не використовують цей препарат уже дуже давно. Основна небезпека цього препарату в тому, що до його складу входить фенобарбітал та етилбромізовалеріанова кислота.

Фенобарбітал — це наркотична речовина, яка за тривалого та неправильного використання може викликати залежність. Також фенобарбітал має токсичну дію на серцеву та нервову системи. Негативно на організм впливає і валеріанова кислота”, — пояснює неврологиня.

Лікарка зазначає, що окрема небезпека полягає в тому, що люди старшого віку мають звичку крапати собі корвалол за будь-яких неприємних відчуттів в області грудної клітки, як, наприклад, біль та стиснення.

“Проте корвалол не лише шкодить серцево-судинній системі, але й підвищує ризик пропустити реальні симптоми інфаркту в очікуванні ефекту плацебо”, — застерігає Олександра Щебет.

Валер’янку (екстракт валеріани) можна назвати синонімом до слова “заспокійливе” на наших теренах. Проте, як і більшість фітопрепаратів, валер’яна не є ефективним засобом.

Олександра Щебет розповідає, що кілька років тому опублікували ґрунтовний метааналіз щодо впливу рослинних заспокійливих на настрій, сон тощо. На жаль, практично всі вони виявились не більш ефективними за плацебо. А в деяких випадках — навіть менш ефективними. Часто фітопрепарати мали й побічні ефекти. Найбільше скарг щодо побічних ефектів, зокрема діареї, було через приймання валер’янки.

“Часто люди обурюються, коли чують, що фітопрепарати не є помічними. Але ж “мені допомагає”. Так, бо на живих людей діє ефект плацебо. А ще часто приймання фітозаспокійливих — це певний ритуал: заварити чай, відміряти стільки-то крапель. Це добре, якщо воно діє на вас, проте покладатись на це при тривожних розладах може бути небезпечно”, — каже неврологиня.

Це не означає, що всі трави показали абсолютну неефективність:

“Є обмежені докази ефективності як заспокійливого у лаванди та ще низки трав, проте для ефекту може знадобитись доволі висока концентрація. А висока концентрація — це завжди ризики побічних ефектів. Отож самолікування, ще й травами, — то вельми погана ідея”, — каже Олександра Щебет.

А як щодо рецептурних препаратів?

Рецептурні препарати мають різний спектр дії та різні побічні ефекти. Схему лікування важливо підбирати залежно від конкретного випадку. Якщо займатись самолікуванням, ви також маєте ризик отримати залежність, якої не так просто буде позбутися.

“Приймання деяких заспокійливих протягом тривалого часу може впливати на когнітивні функції людини. Це викликає додаткові причини для нервування та стресу. Людина підвищує дозу. Виникає таке собі замкнене коло”, — застерігає лікарка.

Якщо ж вас просто сильно засмутили новини, цілком можливо, що вам допоможуть інші, немедикаментозні методи боротьби зі стресом:

медитація;

фізичні вправи та/або прогулянки;

розмова з близькою людиною;

інформаційний детокс тощо.

Але якщо ви розумієте, що тривога довгий час не минає, якість вашого життя страждає, то хутчіше записуйтесь до лікаря/ки. Не варто очікувати дива від того, що працює як плацебо.