Чутлива комунікація: як говорити з дитиною про емпатію, толерантність і прийняття різноманіття

Опубліковано: 31.01.2024

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Розуміння, що людина з психічними розладами є передусім людиною, та вміння спілкуватися з різними людьми — важлива навичка, яка формує толерантність у сучасному суспільстві. У цьому матеріалі спільно з дитячою психіатринею Юліаною Маслак розглянемо, чому важливо говорити з дітьми на цю тему, як стати прикладом для них та як пояснити дитині про чутливу комунікацію з людьми, які мають психічні розлади. Далі — пряма мова експертки.

Мої діти знають, що я працюю дитячою психіатринею і часто запитують, що я роблю у своїй роботі. Відповідь проста і складна водночас: допомагаю розібратися з думками, емоціями й поведінкою, намагаюся зрозуміти, як людина почувається у своєму житті та що робить її радісною (а інколи — наляканою і розгубленою), чому дитині важко справлятися зі страхом чи власними бажаннями, чи, можливо, вона сприймає світ в інший спосіб.

Яка ж відповідь для дітей? Я бавлюся з дітьми, знайомлюся з ними, щоб знати, як вони почуваються та як можна їм допомогти бути щасливими.

Кожен і кожна з нас є цікавими по-своєму — з різними талантами, сильними сторонами та вразливостями, які можуть бути засудженими або ж присоромленими, якщо це не подобається іншим чи викликає непорозуміння.

Коли ми є дітьми, то бачимо світ дуже просто: із цим дружу, бо він класний, ця мені не подобається, бо вона не грає в цю гру, а на тих просто не звертаю увагу. Насправді дітей, які мають розлад у сфері психічного здоров’я, може торкати й зачіпати така поведінка ровесників/иць. Діти не мають сформованих повною мірою моральних цінностей, етичних принципів, власних меж і саморегуляції. Саме тому дорослі авторитетні особи можуть допомогти дітям розвивати ці сторони та із чутливістю ставитися до потреб кожної дитини.

Усі ми різні, проте це не привід засуджувати тих, хто не схожий на тебе

Важливо розуміти, що психічне здоров’я так само важливе, як і фізичне. А імпульсивність, наприклад, — це така ж особливість як колір очей чи зріст. Це те, що ми не обираємо.

На нашу самоцінність та можливість почуватись упевненими впливає багато факторів. Їх можна об’єднати в три групи:

→ біологічні;
→ психологічні (як батьки та важливі дорослі задовольняють базові потреби дитини);
→ середовище і як воно впливає на нас.

Досить поширеною є така ситуація. Людина має схильність до тривожного розладу, успадковану від одного з батьків, чи, наприклад, розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ). Її близькі вміють справлятись і давати раду з особливостями й поведінкою, проте середовище є не таким чутливим — відкидає, ранить або спонукає захищатись у відповідь. Як наслідок — розвиток конфліктів.

Як навчити дітей бути чутливими до людей із психічними розладами?

Передусім йдеться про толерантність та емпатію, яку потрібно в дітей розвивати й плекати.

Толерантність — це вміння ставитися до інших із розумінням, повагою і терпимістю. Надзвичайно важливо навчити дітей змалечку не засуджувати інших, не боятися людей із тривожними, депресивними розладами, деменцією, розладами аутичного спектра, дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) та іншими. Навчитися знаходити спільну мову, співчувати й поважати права кожного. Поясніть дітям, що стереотипність мислення в суспільстві подеколи змушує людей намагатися відповідати вельми умовним критеріям, що позбавляє їх індивідуальності. Бути собою та поважати право інших на інакшість свідчить про сміливість і зрілість особистості.

Чому важливо говорити з дітьми про людей із психічними розладами?

→ Поговоривши про психічні розлади, ми розбиваємо стереотипи та допомагаємо дітям розуміти, що це є нормальною частиною різноманітності.

→ Толерантність і сприйняття: розмова вчить дітей бути толерантними та приймати людей незалежно від їхнього психічного стану.

→ Емоційний розвиток: вивчення цієї теми допомагає розвивати емоційний інтелект та розуміння емоцій інших.

Психічні розлади стереотипно асоціюють зі смутком, розгубленістю, жалем. Насправді такі люди не потребують співчуття, вони прагнуть поваги, нормального сприйняття суспільством і доступного простору для активного життя.

Важливо пояснити дитині, що це не є страшним чи небезпечним. Це просто означає, що в людей є різні способи реагування на світ навколо.

Як пояснювати дітям різність: кілька практичних порад

Не варто використовувати слова «страждає», «хворіє», «жертва», коли ви розповідаєте про порушення здоров’я в людей. Важливо позбутися евфемізмів:

«люди дощу» замініть на «люди з розладом аутистичного спектра»;
→ «сонячні люди» — на «люди із синдромом Дауна»;
→ «особливі люди» — на «люди з інвалідністю»;
→ «тривожні люди» — на люди, що мають тривожний розлад;
→ «анорексичка» — на людину, що має неврогенну анорексію.

Надважливо ставити людину на перше місце й тільки тоді підбирати етичні слова. Навчайте дітей бачити спочатку людину, а вже потім її травму чи порушення здоров’я. Інколи вони можуть помилятись і просто забути, які слова правильно використовувати. Не варто їх сварити, краще доброзичливо нагадайте та поясніть, чому це важливо.

Нічого не працює краще, аніж власний приклад. У дитинстві немає стереотипів, а формування світогляду дитини неабияк залежить від толерантності батьків. Якщо ви відчуваєте страх і розгубленість, коли бачите людину з психічними розладами, дитина відчуватиме те саме. Пояснюючи дитині, як власні дії можуть впливати на інших, батьки допомагають формувати в дітей відповідальність та етичні цінності.

Коли ж ви засуджуватимете й некоректно обговорюватимете певні порушення здоров’я в людей, дитина вважатиме це нормою та буде наслідувати таку поведінку.

Бути прикладом у спілкуванні з людьми з психічними розладами починається з наших власних уявлень та ставлення до них. Поширення позитивного ставлення в сім’ї із цього питання може стати ключовим кроком у вихованні толерантних та відкритих особистостей.

Створіть безпечний простір, де ви разом зможете обговорювати ці теми — це надасть дітям змогу відчути, що вони можуть вільно висловлювати свої питання та думки.

То з чого почати? З розмови.

Для початку з’ясовуємо коректну термінологію та пояснюємо її дитині.

Психічні розлади: поясніть що це не є чимось незвичайним чи страшним, а просто іншим способом реагування на світ.

Толерантність: визначте термін і поясніть, чому важливо поважати та приймати різницю.

Емпатія: розгорнуто поговоріть, що означає відчувати та розуміти емоції інших людей. Поясніть, що в кожної людини своя історія та особливості, і що важливо виявляти турботу та сприймати їх такими, які вони є. Люди з психічними розладами переживають емоційні розлади, що ускладнюють їхнє життя. У них свій особливий і мінливий погляд на світ.

Розвіюємо стереотипи та вчимося реагувати чутливо

→ Важливо навчити дітей активно слухати інших, проявляти турботу та розуміння в комунікації.

→ Людина, яка має психічний розлад, — передусім особистість. Тож і взаємодіяти з людиною потрібно відповідно. Не слід робити передчасних висновків на підставі досвіду спілкування з іншими людьми.

→ Люди з психічними розладами не схильні до насильства. Якщо ви будете доброзичливими — інша людина буде спокійною, як і кожна людина.

→ Люди з психічними розладами мають рівень інтелекту та здатність розуміти як в більшості людей. Не варто оцінювати їхні здатності через призму психічного розладу.

→ Якщо людина, котра має психічний розлад, засмучена, слід запитати її спокійно, що ви можете зробити, щоб допомогти їй. Не варто розмовляти різко з людиною, навіть якщо у вас є для цього підстави.

→ Поясніть дитині, що деякі люди можуть виявляти непрості реакції, і що важливо взаємодіяти з ними так, щоб надавати їм підтримку та розуміння. Вчіть дітей, як слухати та розуміти інших, навіть якщо вони використовують висловлення або мову, яка їм невідома.

Навчання дітей спілкуватися з людьми з психічними розладами — це не лише акт толерантності, але й інвестиція в майбутнє суспільство, що буде сприймати та поважати кожну особу незалежно від її психічного здоров’я. Розмови та приклади з боку батьків можуть стати важливими кроками в цьому напрямку.

Поради, які можуть стати помічними на цьому шляху

Навчайте бути терплячими та ввічливими.

Якщо ви бачите, що в когось труднощі, слід дочекатись, коли людина буде готова розмовляти, та підходити до неї з повагою. Приклад, який можна використати у розмові з дитиною: «Якщо ваш друг буває сумним чи переймається, дайте йому час і зробіть усе можливе, щоби підтримати його».

Вчіть слухати з розумінням.

Коли хтось говорить про свої почуття, варто не тільки слухати, але й розуміти, як це може бути для нього/неї важливим. Приклад, який можна використати у розмові з дитиною: «Якщо ваш однокласник розповідає, що він часто відчуває стрес, покажіть розуміння і підкажіть, як ви можете допомогти».

Уникайте стигми та стереотипів.

Поясніть дитині, що слова можуть бути сильними та важливими — тому ми повинні уникати використання слів, які можуть образити. Наприклад, якщо дитина чує вислів на кшталт «цей хлопець дивний», поясніть, що важливо не оцінювати людей за їхнім виглядом або поведінкою.

Будьте відкритими до питань.

Заохочуйте дітей ставити питання та виявляти цікавість щодо інших людей. Наприклад, якщо ваша дитина бачить, що її друг робить щось по-іншому, дозвольте їй запитати, чому це так, і поясніть, що кожна людина унікальна.

Покажіть дитині, як можна виявляти підтримку іншим.

Наприклад, якщо ви бачите, що хтось тривожиться, запропонуйте допомогу, поділіться своїм часом чи просто підкажіть, що ви тут і готові допомогти. Ці поради ви можете використовувати як основу для введення понять чутливої комунікації з людьми з психічними розладами в спосіб, доступний і сприйнятливий для дітей.

Матеріал підготовлений за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та за кошти уряду Франції.

Автор/ка:

Юліана Маслак

Джерела

Child Mind Institute

Більше за темою:

Екстрені щеплення під час вагітності — коли й від чого потрібно зробити?

Автор/ка: Марина Краснікова

Батьківство — це про турботу й безпеку. Як захистити дитину від хвороб?

Автор/ка: Олена Луцька

Харчування під час вагітності: що (не) можна їсти, щоб мама й малюк були здоровими

Автор/ка: Тетяна Лакуста

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: