Бережи себе

Спроби заїсти стрес солоденьким, які повторюються знову й знову, надмірні переживання щодо ваги, зацикленість на раціоні — знайомі багатьом і безпечні, на перший погляд, ознаки можуть бути червоними прапорцями до серйозних розладів. Разом із психологинею Богданою Валігурою з’ясовуємо, що таке розлади харчової поведінки та як їх вчасно розпізнати.

Розлади харчової поведінки (РХП) — це група психічних розладів, пов’язаних із харчуванням і зацикленістю на їжі. Зазвичай це супроводжується вираженою стурбованістю людини щодо ваги та форми тіла.

За міжнародною класифікацією хвороб цей клас включає:

→ нервову анорексію;
→ нервову булімію;
→ патологічне переїдання;
→ патологічне вибірково-обмежувальне споживання їжі;
→ ще є хвороба Піка і ряд інших захворювань, але ми не будемо на них зупинятись, бо їх розповсюдженість набагато менша, а причини виникнення — геть інші.

РХП мають найвищий рівень смертності серед всіх психічних захворювань. Наприклад, кожен п’ятий хворий/а на анорексію помирає через втрату контролю над процесом схуднення.

Серед основних причин смерті:

виснаження організму;

серцева недостатність;

приєднання вторинних інфекцій, які можуть призвести до пневмонії, набряку легенів, туберкульозу тощо;

суїциди.

Переважно РХП вперше проявляється в віці 11-13 років. Близько 10% жінок у віці 20 років у США мають розлад харчової поведінки. Імовірно, ці цифри є більшими, бо багато хворих приховують або навіть не усвідомлюють свої проблеми.

Які є червоні прапорці, що вказують на наявність або розвиток РХП?

Нижче наводимо список не діагностичних критеріїв, а лише червоних прапорців. Якщо ви впізнаєте в якихось пунктах себе або близьку людину, радимо звернутись до фахівця/чині для діагностики:

→ зацикленість на вазі або формі свого тіла — самооцінка сфокусована саме на вазі та формі, інші аспекти життя є ніби на другому плані;

→ багато уваги людина зосереджує на раціоні;

→ людина має багато ритуалів, повʼязаних із їжею;

→ людина поділяє їжу на “здорову” та “нездорову”;

→ людина відмовляється від певних продуктів з раціону без лікарської рекомендації;

→ відчуття сорому, провини або забруднення після вживання “нездорової” або “неправильної” їжі;

→ відмова від соціальних активностей, які можуть спровокувати вживання “небажаних продуктів” — “я не піду на день народження, бо мені буде важко не їсти там солодке”;

→ часті самоперевірки ваги або форми тіла: зважування, заміри, спостерігання перед дзеркалом;

→ відчуття голоду супроводжується ейфорією;

→ власне відображення у дзеркалі викликає огиду;

→ постійне споживання контенту про контроль маси тіла, рекомендацій щодо харчування та блогерів з “ідеальною” фігурою;

→ наявність потягу або дій, направлених на очищення організму: блювання, вживання проносних та діуретиків, відпрацювання спожитої їжі спортом;

→ періодичне імпульсивне неконтрольоване вживання великої кількості їжі.

Чому виникає РХП?

Наразі немає єдиної простої відповіді на це питання. Як і в разі інших психічних розладів фахівці/чині спираються на біопсихосоціальну модель. Метафорично це можна пояснити так — “генетика заряджає гвинтівку, а зовнішні фактори спускають курок”.

Сучасні дослідження показують, що є багато передумов говорити і про генетичний, і про спадковий фактори. Є також дані, що такі розлади повʼязані з проблемами обміну речовин. Передумовою формування РХП можуть бути харчові звички у родині та культурні традиції.

Не менш важливим є вид діяльності людини — розповсюдженість РХП у професійному спорті, шоубізнесі та моделінгу в рази перевищує цей показник у середньому в популяції. І, звісно, аспект, що зараз активно досліджується та обговорюється в суспільстві — стандарти краси. Суспільний тиск призводить до того, що підлітки часто бояться набрати надмірну вагу більше, ніж не скласти іспити успішно.

Розлади харчової поведінки — це мультимодальні захворювання, де кожен окремий випадок потребує індивідуального розуміння причин та формування плану лікування.

Залежно від типу розладу, стратегії лікування будуть різними. Найчастіше це міждисциплінарна співпраця психотерапевта/ки, психіатра/ині, дієтолога/ині, за потреби ендокринолога/ині, гастроентеролога/ині і навіть реабілітолога/ині.

На жаль, розлади харчової поведінки є одними з найскладніших випадків у психотерапії, але все залежить від вмотивованості та усвідомлення необхідності лікування самого пацієнта/ки. Попри складність, когнітивно-поведінкова терапія є найбільш ефективним методом психотерапії при РХП. Головне — вчасно звернутися по допомогу та свідомо турбуватися про себе й своє тіло зокрема.

Бережіть себе.