80% пацієнтів/ок одужують за умови ефективного лікування: як розпізнати депресію та до кого звертатися по допомогу?

Опубліковано: 29.08.2023

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Почувши слово “депресія”, багато людей одразу згадують осінню нудьгу й щиро дивуються, чому хтось не може місяцями та навіть роками впоратися з цим. Мовляв, просто ж треба більше на свіжому повітрі бувати або більше працювати, а не страждати.

Важливо розуміти, що депресія — це не просто поганий настрій або “позиція жертви”, а важке та небезпечне для життя захворювання. Більше про те, як розпізнати хворобу та що впливає на її розвиток, розповідаємо спільно з психологинею Богданою Валігурою.

Наскільки депресія поширена в світі?

Станом на березень 2023 року ВООЗ стверджує, що в світі біля 5% дорослих людей страждають на депресію. Цікаво, що захворювання діагностують вдвічі частіше в жінок. Можливо, це пов’язано з розвитком післяпологової депресії. У всьому світі понад 10% вагітних жінок і жінок, які щойно народили, страждають на цю хворобу.

Також варто памʼятати, що депресія має рекурентний характер, тобто повторні епізоди. Імовірність повторних депресивних епізодів зростає в тих, хто вже боровся з хворобою. До того ж, чим у більш ранньому віці був перший епізод, тим вищі ризики повернення хвороби.

Депресія небезпечна для життя, адже породжує суїцидальні наміри. За статистикою від ВООЗ, самогубства займають четверте місце серед причин смерті людей 15-29 років.

Основна проблема в діагностиці депресії — це неочевидність хвороби.

Людина часто може не усвідомлювати, що захворіла на депресію. У цей час оточення може сприйняти зміни в її поведінці як зміни особистості. Необізнаність про природу та симптоми захворювання також впливає на низький відсоток його виявлення. У країнах із низьким і середнім рівнем доходу лише 20% хворих проходять належну діагностику та отримали хоч якусь допомогу.

Водночас сучасні методи лікування є доволі ефективними. В залежності від тяжкості хвороби, пацієнт/ка може обрати між когнітивно-поведінковою терапією та/або антидепресантами.

Як розпізнати депресію? 

Довідник діагностичних критеріїв DSM-5 визначає великий депресивний розлад як:

→ Пригнічений настрій упродовж переважної частини дня, протягом двох тижнів підряд.
→ Помітно знижена зацікавленість або задоволеність від усіх або майже всіх видів діяльності.
→ Значна втрата або набір ваги без зусиль. Різка зміна апетиту.
→ Прояви безсоння або сонливості майже щодня.
→ Психомоторне збудження або, навпаки, загальмованість.
→ Щоденна втома та/або втрата енергії.
→ Почуття нікчемності та/або надмірної чи недоречної провини.
→ Зниження здатності мислити чи зосереджуватися, нерішучість.
→ Думки про смерть без конкретного плану або спроба чи конкретний план самогубства.

Якщо ви помітили в себе 5 і більше пунктів зі списку вище, що тривають понад 2 тижні та супроводжуються пригніченим настроєм та/або втратою зацікавленості чи задоволення — пройдіть фахову діагностику.

Також ви можете скористатись опитувальником “Шкала депресії Бека”. 

Що робити, якщо я підозрюю у себе депресію?

Якщо результати самодіагностики за критеріями DSM-5 та “Шкалою депресії Бека” високі — рекомендуємо звернутись принаймні до одного з цих спеціалістів для фахової діагностики та рекомендацій щодо вашого стану:

→ сімейний/а лікар/ка;
→ КПТ-терапевт/ка;
→ психіатр/иня. 

Навіщо до сімейного лікаря? 

Бо є вірогідність, що депресивний стан є не стільки проблемою, скільки симптомом проблеми. Тому потрібні обстеження щитоподібної залози, рівня феритину, вітамінів групи В та D тощо. Також сімейний/а лікар/ка може поставити точний діагноз та навіть призначити психотерапію та/або антидепресанти, в залежності від стану та симптоматики.

Чому може бути потрібен психіатр?

Ані сімейний лікар, ані психолог чи психотерапевт не можуть бути повноцінною альтернативою візиту до психіатра. Наприклад, ваш психотерапевт/ка не може ставити діагнози та призначати ліки, бо має гуманітарну освіту. Або сімейний/а лікар/ка не спеціалізуються в психодіагностиці та психофармакології, через що він/вона скерує вас до вузького фахівця/чині. І це окей.

Також депресія буває різних типів і тяжкості. Хворобу можуть супроводжувати інші розлади, як-от панічний або генералізований тривожний розлад. Та часом під маскою депресії може бути інша хвороба, наприклад біполярний афективний розлад. Тому лікар-психіатр — це завжди гарна ідея, якщо є підозра на депресію.

Скільки може тривати лікування? 

Тривалість лікування залежить від стану пацієнта/ки, типу та тяжкості хвороби. Стандартний протокол КПТ-терапії передбачає 15-20 сесій. За умови, що пацієнт/ка не має супутніх розладів або обтяжуючих обставин. 1-2 сесії на тиждень достатньо на початку лікування, далі інтенсивність терапії зменшують до 1 сесії на кілька місяців. Курс лікування антидепресантами в середньому триває 6-8 місяців. 

Чому ми хворіємо на депресію? 

Сучасна психіатрія вважає депресію захворюванням, що виникає через коктейль біопсихосоціальних факторів. Дуже рідко депресія має одну конкретну й очевидну причину. На розвиток захворювання може впливати все: від спадкового фактора до способу мислення та загального стану здоров’я. 

Я дуже люблю метафору “БАНКА” професорки кафедри медичної генетики Університету Британської Колумбії Жанін Остін.  

За цією концепцією, кожна людина має умовну “банку” психічного здоровʼя. Для проявлення психічного захворювання потрібно, щоб “банка” заповнилася до краю. Ми всі народжуємося з певним розміром банки і вже з якоюсь заповненою її частиною (це біологічні фактори схильності). Життєві обставини наповнюють нашу “банку” (травматичні події, сімейні проблеми, хронічний стрес, захворювання тощо).

Проте ми можемо самостійно збільшувати обсяг своєї “банки” завдяки:

→ близькому оточенню, де є довіра та підтримка;
→ улюбленій справі та хобі;
→ спорту;
→ психогігієні;
→ системній турботі про себе, свій фізичний та психічний стан.

У підсумку: є у вас генетична схильність чи немає — це НІЧОГО не гарантує в питаннях ментального здоров’я.

Психічне здоровʼя — це не чорно-білий формат “хворий-здоровий”. Це схоже на динамічний континуум, 80% якого складає відчуття задоволення від життя та гарна функціональність, 15% — втрата задоволення від життя, але збереження функціональності та орієнтовно 5% — ні задоволення, ні функціональності.

І всі ми постійно рухаємось цим континуумом. Тому, якщо ви підозрюєте у себе депресію або інший психічний розлад — обовʼязково звертайтесь по фахову допомогу та підтримку. До 80% пацієнтів/ок із депресією одужують за умови ефективного доказового лікування.

Автор/ка:

Богдана Валігура

Більше за темою:

Втрата близьких через війну: як підтримати людину в горі

Автор/ка: Анна-Марія Бресешер

Самотність — хвороба 21-го століття? Що ми знаємо про цей стан та його вплив на здоров’я

Автор/ка: Анна-Марія Бресешер

«Всі люди ок, а я якась невдаха»: як не порівнювати себе з іншими?

Автор/ка: Експертки Центру когнітивно-поведінкової терапії

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: