Бережи себе

FоMO (fear of missing out) — страх сучасності. Класно проживати життя, знаючи, що всі шанси використано. Усвідомлення ж того, що від деяких можливостей необхідно відмовитися, створює дисонанс у свідомості: як пріоритизувати варіанти вибору, коли вони виглядають рівнозначними?

Спільно з командою експертів Центру когнітивно-поведінкової терапії з’ясовуємо феномен FOMO та як дати з ним раду у вирі тисяч можливостей та інформації навколо, яку не хочеться пропустити.

У супермаркеті ми бачимо 15 видів однієї городини на полицях, в інтернет-магазині — 50 видів сезонного взуття, в соціальних мережах — різномасті активності друзів, які закликають: «Не втрать шанс на якісне дозвілля. Ці миті життя більше не повторяться!». Блогери просувають ідею надпродуктивності, деякі «лідери думок» авторитетно стверджують, що рішення молодих років надзначимі для життя надалі. Тому так важливо бути пильним та активним, аби не втратити свій шанс. Інколи може здаватися, що від певного рішення невідворотно зміниться траєкторія життєвого руху й залишиться лише шкодувати про те, що все пішло саме так, а не інакше. Як тут балансувати між соціальним та індивідуальним, а в гонитві не загубити, власне, Себе?

FоMO — це стан психіки, коли активується страх втратити щось важливе, цікаве чи потенційно значуще (досвід, шанс, перспективу, можливість, час тощо). Страх штовхає людину до кількох можливих стратегій.

Перша — хапатися за всі доступні варіанти, не відмовлятися від пропозицій. У довгостроковій перспективі це призводить до психоемоційного виснаження, підвищеної тривожності, дистресу, нав’язливих негативних думок тощо.

Друга стратегія — уникати вибору та прийняття рішення. Натомість — прокрастинувати (скролити соціальні мережі, переглядати відео на Youtube, дивитися серіали, вчергове перебирати речі тощо). Ця стратегія призводить до хронічного відчуття незадоволення та фіксації на негативній думці, що «життя проходить повз і є у когось іншого, а не в мене». Формується нав’язливий патерн шкодування.

Третім шляхом є зустріч зі страхом у моменті його виникнення та прийняття факту втрати одного з варіантів при виборі іншого. Саме третя стратегія є індикатором особистісної зрілості. Розглянемо кожну стратегію окремо.

При виборі такої стратегії через страх втратити можливості у людини зменшується чутливість до власних емоційних та особистісних потреб. Втрачається зв’язок з собою в теперішньому моменті через сильну тривогу щодо майбутніх перспектив чи переживання щодо шкодування за втраченим шансом.

Для такого стану характерні думки на кшталт: «якщо я втрачу цю можливість, то не реалізую свій потенціал, не досягну успіху, піду хибним шляхом», «якщо я втрачу цю можливість, я не матиму більше такого шансу, люди не будуть мене поважати, вважати компетентним/ою», «я буду шкодувати про цю втрачену можливість у старості» та інші.

Як змінити дану ірраціональну стратегію?

Вчіться долати когнітивні спотворення:
→ ми не зможемо впоратися з розчаруванням, ігноруючи власну стійкість та адаптивність нашого мозку;

→ ми маємо бачити перспективу, а не зосереджуватися на одній частині ситуації;

→ практикуйте критичне мислення з адекватним аналізом пропозицій:
чи є в цьому рішенні закриття ваших базових емоційних та соціобіологічних потреб?
які перспективи це має для особистісного розвитку упродовж наступних 5 років?
від чого вам треба відмовитися для реалізації шансу?
чи траєкторія обраного руху покращить вашу якість життя?

→ практикуйте майндфулнес (відчуття життя тут і зараз) з акцентом на якісному проживанні щоденного досвіду;

→ рефлексуйте щодо вашої траєкторії особистісного зростання й власної дороги змін. Гарним помічником у цьому стане щоденник.

Уникаючи вирішувати, ми теж приймаємо рішення, але це рішення — бездіяльність.

Якщо ми не діємо, складається ілюзія паузи, як у комп’ютерній грі. Наче персонаж завмер і чекає, поки гравець зовні простимулює його до дії. Зовнішній імпульс у цій стратегії ми можемо покладати на долю, бога, авторитетних осіб, обставини непереборної сили тощо. Таким чином, відповідальність за рішення покладається теж не на людину, що має його прийняти, а на інших осіб чи процеси. У такому випадку з наслідками рішення теж обходитися легше, бо ж хто запускав процес, той і несе за нього більшу відповідальність. Менше відповідальності — менше шкодування.

У моменті наш мозок не «бачить» негативних наслідків, тому схильний до використання даної стратегії як прийнятної. Проблемною вона стає в довгостроковій перспективі. Як емоція ймовірності, жаль об’єднується з тривожною прогностичною здатністю людського мозку, тож уже за деякий час наш ментальний простір захаращений нав’язливими думками шкодування та тривогою щодо власної неспроможності. Жаль — це регулярне нагадування про те, що зроблене можна було зробити інакше або краще.

Як працювати зі зміною даної стратегії реагування?

Думка, що наш розум може існувати в чистому стані (постійна повна ясність, логічність, відсутність сумнівів та суперечностей) — ілюзорна. У кожного рішення є аспект прощання з альтернативами.

Аби ваші рішення були добре продумані, намагайтесь достатньо повно оцінювати ризики та винагороду, яку ви отримуєте. А також навчайтеся на неминучих помилках, які є нормальним процесом особистісного зростання. Вибір кожного й кожної: або займатися самокритикою, або самокорекцією. Відмовляючись від стратегії жалкування за пропущеними можливостями, ми можемо зосередитися на поточних цілях і щоденному покращенні якості життя.

І наостанок, пам’ятайте: підсилювати особистісну зрілість допоможе щоденний діалог із собою з позиції самопіклування та доброзичливого ставлення до себе. Адже кожне рішення вбудовується в неповторну траєкторію нашого життя, яке має беззастережну цінність.

Джерела

Journal of Cognitive Psychotherapy Don’t believe everything you feel: A CBT workbook to identify your emotional schemas and free yourself from depression and anxiety by Robert L. Leahy, New Harbinger (2020) Journal of Personality and Social Psychology

Більше за темою:

#ментальне #практичне

«Я постійно критикую себе»: як може допомогти самоспівчуття?

#ментальне #практичне

Як встояти супроти урагану: про психологічну стійкість та кроки до її розвитку

#ментальне #практичне

Психологія звички: про цінності, досвід та пошуки сенсу

#війна #ментальне

FоMO: як у гонитві за можливостями не втратити себе?

Як змінити дану ірраціональну стратегію?

Як працювати зі зміною даної стратегії реагування?

Джерела

Більше за темою:

«Я постійно критикую себе»: як може допомогти самоспівчуття?

Як встояти супроти урагану: про психологічну стійкість та кроки до її розвитку

Психологія звички: про цінності, досвід та пошуки сенсу

Як підтримати людей, які залишили свій дім через війну?

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: