«Швидше, ніж приготувати спаржу»: про їжу фудблогерів та частину української кухні

«Швидше, ніж приготувати спаржу» — авторство цього вислову приписують римському імператору Октавіану Августу. І дійсно, приготувати спаржу — це справа кількох хвилин. Імператор так любив цю овочеву рослину, що навіть створив загін, який вишукував спаржу по імперії й доправляв її до Риму. Ось вона, гастрономічна любов.

Чи знаєте ви, що в дикому вигляді спаржа, аспарагус, шпараги або як її називають у народі «заячий холодок»/«холодок» поширена і в Україні? Донедавна цей овоч не був занадто помітним в українській харчовій культурі, а зрілі пагони спаржі використовували переважно для оформлення букетів.

Спільно з дослідницею гастрономічної культури Оленою Брайченко (ЇZHAKULTURA) та біологинею Оленою Лівінською розповідаємо більше про цей смачний, вишуканий і доволі корисний овоч. Читайте далі.

Хто та як їв спаржу у минулому?

У минулому спаржу в Україні їли. Про це можна більше прочитати в дослідженнях українського історика Олексія Сокирка чи в книзі Ігоря Лиля й Маріанни Душар «Шляхетна кухня Галичини», звідки ми дізнаємось, що спаржу подавали на званих вечерях та обідах. Згадки про спаржу ми зустрінемо й у творі Івана Нечуя-Левицького (повість «Старосвітські батюшки та матушки», 1888 р.):

«На чистому повітрі гостям стало веселіше. Город був розкішний, чисто виполотий. Коло дому росли три старі дикі груші, а коло їх були розкидані клумби, повні квіток. Клумби були штучно обтикані черепицею та обплетені дубцями з ліщини; здавалось, неначе хто розкидав по траві чудові кошики, повні усяких квіток. На городі, поміж грядками буряків, моркви й усякої городини, вилися доріжки замість борозен. Доріжки були скрізь обсаджені гірляндами квіток, обплетені ліскою. Дикий щавель, пересаджений на добре вигноєну землю, розрісся й услав грядки здоровецьким зеленим листом. Спаржа, помідори, суниці, полуниці, синя капуста, квітна капуста, салера, шпинат устеляли грядки, неначе оксамитовий килим. Ніде не видно було ні бур’янини. Це була культура, за яку Олесі навіть і не снилось, і не привиджувалось.»

А зазирнувши у ресторанні меню кінця 19 століття, теж знайдемо спаржу, яку тоді найчастіше подавали із соусом голландез. Культура приготування й подачі цього овочу була сформована під впливом західноєвропейської кулінарної традиції, зокрема французької. Та звісно, що це була їжа не для всіх, а для заможних верств суспільства. Як у наш час є люди, які куштують страви молекулярної кухні чи салати з восьминогом. Та це не дає нам підстав стверджувати про масовість культури споживання цих продуктів, а от про їх елітарність — так. 

У радянський час культура споживання спаржі зникла зовсім. Нині ж українські фермери вирощують білу, зелену та фіолетову спаржу, а ресторани та кафе пропонують сезонні меню. В Україні спаржа коштує дорого, проте недешева вона теж і в інших країнах. США, Німеччина та Канада вирощують спаржу, а ще є найбільшими її імпортерами. А от наймасовіше експортують цей овоч — Китай, Мексика та Перу.

Спаржу можна вважати вельми корисним і точно не нудним продуктом.

Спочатку про користь — спаржа містить багато вітамінів групи В, зокрема фолієвої кислоти, вітаміну К, антиоксидантів, а також залізо. Що стосується клітковини, то вона теж у ній є, щоправда, її вміст є трохи меншим, ніж, наприклад, в яблуках. Спаржа додає до нашого раціону білків. Певна річ, їх вміст не надто високий — десь на третину менший, ніж у кефірі чи йогурті, однак все ж у кілька разів більший, ніж у моркві чи капусті, до прикладу. 

Обираючи спаржу як основний прийом їжі, слід пам’ятати, що вона має низьку калорійність. Тому її варто комбінувати з іншими продуктами, багатими на повільні вуглеводи чи білки, аби за годинку другу вже знову не бути голодними.

Як готувати спаржу?

Молоду спаржу можна спокійно споживати повністю. А от у старих та товстих стеблах варто видаляти нижні жорсткі задерев’янілі частини.

Наводимо кілька ідей, як урізноманітнити спаржею свій раціон:

→ приготуйте цілу спаржу на пару протягом 5 хвилин, згодом додайте до неї подрібнений часник і трохи оливкової олії;
→ додайте жменю свіжої спаржі в омлет;
→ обсмажте стебла в невеликій кількості оливкової олії та подрібненого часнику, додайте свіжозмелений чорний перець і посипте пармезаном;
→ приготуйте овоч на грилі з рибою;
→ підсмажте спаржу та додайте до пасти;
→ тушкуйте овоч з грибами;
→ можна додавати спаржу в овочеві запіканки та навіть піцу;
→ використовуйте спаржу, як салатний компонент: вона вдало поєднується з лимонним соком, фетою, яйцем, різними видами зелені.

Про загадкову здатність спаржі впливати на запах сечі

Спаржа містить сірковмісні сполуки, у процесі метаболізму яких сеча може набувати неприємного запаху (іноді його порівнюють із запахом гнилої капусти). Такий ефект може спостерігатися вже за 15 хвилин після споживання спаржі й тривати до 14 годин. 

Дуже цікавим є той факт, що таке відбувається не з усіма споживачами спаржі. Ба більше, значна частина людей просто не розрізняють цей запах, і ця здатність має генетичне підґрунтя. 

Більше за темою:

#практичне#фізактивність

План кардіотренувань: із чого мені почати?

#практичне#харчування

Кавун в українській гастрономії — значно більше ніж смачний плід

#зуби#практичне

Ай, зуб болить! Що таке чутливість зубів та як її позбутися?

#практичне#фізактивність

Про ефективність та дозування кардіотренувань