«Мене турбує моя байдужість до страшних новин»: що таке емпатійне вигорання та як із ним впоратися

→ Передусім ідеться про відчуття «задерев’янілості», притуплення емоцій та переживань. При чому як негативних (знижений рівень суму, смутку, роздратування тощо), так і позитивних (ледь помітна радість, відсутність веселості, труднощі у відчутті щастя). Блокуючи «погані» переживання задля збереження енергії, мозок блокує і «хороші» прояви емоцій, оскільки не здатний налаштувати фільтр на щось одне.

→ Найчастіші емоційні стани — апатія або дратівливість, доволі часто у поєднанні та форматі «апатично-дратівливих» гойдалок. Наприклад, на вашу думку ви грубо відповіли у повідомленні, відчули провину та не відчуваєте сил виправити ситуацію, а тому — просто відкладаєте телефон. Стан апатії є досить небезпечним для психіки людини, адже розповсюджується та поглинає всі сфери життя, якщо нічого не змінювати.

→ Знижені або відсутні співпереживання та співчуття. Можливо, ви помічали, що стали менше (або перестали) реагувати на новини про кількість поранених та загиблих після обстрілів, прогортуєте збір або зазначаєте, що «загинула лише одна людина, то ще не так страшно». У декого такі прояви викликають тривогу, наче людина перестає бути співчутливою та набуває цинічності й «холоду». Насправді це прояв емпатійного вигорання та спроба нервової системи захиститися в умовах постійного стресу, а особливо — такого сильного фактора як війна.

→ Ізоляція або зменшення контактів з іншими. Багато людей із початком повномасштабного вторгнення відчули потребу зменшити кількість спілкування або змушують себе до зустрічей чи дружніх бесід, намагаючись підтримувати стосунки. Бажання ізолюватися або дистанціюватися — ознака емоційного та/або фізичного виснаження й потреби відновити сили.

→ Важко сконцентруватися та тримати увагу на складних сюжетах, тривалих історіях тощо. Можливо, ви помічали, що перестали дивитися фільми, натомість — частіше дивитеся серіали, тікток або рілси в інстаграмі. Або перестали читати книги, особливо зі складним чи напруженим сюжетом. Включення у фільм або книгу з непростим сюжетом потребує емпатії, фокусу уваги та інтелектуальної включеності. У стані емпатійного вигорання такі функції здаються надто затратними — і мозок скеровує вас за простим та швидким дофаміном, як-от до коротеньких відео у соцмережах, дописів із яскравими історіями без сенсу чи вболівання за певну сторону в гнівних коментарях (без залучення до суперечки).

Емпатійне вигорання виникає внаслідок перевантаження нервової системи сильними зовнішніми подразниками та стрес-факторами. Найбільш глобальним із них є війна. Проте є й додаткові стимули, які можуть підвищувати ризик виникнення емоційного оніміння. Передусім це синдром емоційного вигорання та загальне виснаження. У такому випадку зменшення або зникнення емпатії стає вагомим симптомом для визначення ступеня вигорання.

А також:
→ наявність одразу кількох стресових ситуацій (перенавантаження на роботі, фінансові проблеми, проблеми зі здоров’ям або у стосунках тощо);
→ народження та/або турбота про новонароджену дитину, малюка до 3-х років;
→ втрата роботи або загроза скорочення, пониження у посаді або урізання заробітної плати; 
→ розрив стосунків, розлучення, складні ситуації у родині (у романтичних, дружніх або дитячо-батьківських стосунках);
→ втрата близької людини або проблеми зі здоров’ям у когось із близьких;
→ проживання під постійною загрозою життю та здоров’ю, як-от у прифронтових регіонах; 
→ переживання за близьку людину (наприклад, рідні військовослужбовців або ті, хто очікує близьких із полону, пошук безвісти зниклої людини). 

Список вийшов доволі довгим та, на жаль, багато українців проживають одразу кілька факторів, які призводять до емпатійного вигорання.