Бережи себе

“Передусім варто зазначити: постійний страх, втрата інтересу до зазвичай цікавої діяльності, емоційні потрясіння, труднощі з концентрацією уваги — це нормальна людська реакція на травму. Дитина, яка переживає це після травматичної події, не обов’язково страждає на посттравматичні стресові розлади”, — пояснює психолог Ілля Бачурін.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це стан психічного здоров’я, що піддається лікуванню, який може виникнути після того, як людина пережила або стала свідком травматичних подій. Наприклад, це могли б бути такі епізоди, як терористичний акт, бойові дії, сексуальне чи фізичне насильство, травми, при яких була загроза життю тощо.

Ілля зазначає, що ПТСР у дітей включає явні попереджувальні ознаки та симптоми, які не спостерігаються при типовій реакції на стрес.

“Якщо дитина пережила або стала свідком травматичної події, слідкуйте за такими ознаками: симптоми вторгнення (дитину турбують небажані спогади, думки, сни); уникнення та відмова (дитину явно щось турбує, та вона відмовляється говорити про це, уникає контакту); порушення (гнів, проблеми зі сном); зміни в успішності у школі; оніміння/плоскість у вираженні емоцій”, — радить психолог.

Як і діти старшого віку та дорослі, діти віком до шести років можуть відчувати симптоми, пов’язані з повторюваними неприємними спогадами про подію та/або нічними кошмарами. Зміст снів не має чіткого зв’язку з подією, що травмує. Так само і спогади, які зазвичай виникають у грі, не завжди здаються спостерігачам неприємними. Це викликає сильний емоційний та фізичний стрес.

Симптоми ПТСР у дітей віком до шести років можуть включати:

→ уникання розмов про травматичну подію та людей загалом;
→ уникання дій, місць або фізичних нагадувань (дотиків) про подію;
→ обмежена гра й “закрита” поведінка;
→ втрата інтересу до речей та справ, які раніше викликали інтерес та приносили задоволення;
→ втрата зв’язку з реальністю;
→ дратівливість, спалахи гніву, навіть прояви жорстокості;
→ пригніченість та/або буркотливість;
→ підвищені істерики;
→ підвищена пильність (дитина постійно “на варті”);
→ перебільшена реакція переляку (смикання);
→ проблеми зі сном та нічні жахи;
→ труднощі з концентрацією уваги;
→ проблеми з виявом турботи;
→ регресія розвитку (втрата прогресу в туалетних звичках, нічне нетримання сечі, труднощі у використанні мови/вербальній комунікації тощо);
→ занепокоєння про смерть у ранньому віці;
→ незвичайна привʼязаність до вихователів;
→ гра, що пов’язана із травматичними подіями і повторюється (передбачає повторне переживання травми).

Також дитину можуть турбувати фізичні симптоми, наприклад, частий головний біль або біль у животі та проблеми з травленням.

ПТСР діагностується лише в тому випадку, якщо симптоми зберігаються понад 1 місяць та негативно впливають на життя дитини.

Пам’ятайте, що самодіагностика може бути небезпечною і призвести до неадекватного або неналежного догляду. Тому якщо ви спостерігаєте деякі з цих симптомів або один, який повторюється постійно, проконсультуйтесь у лікаря-психіатра або психотерапевта. Адже ігнорування ПТСР може призвести до серйозних наслідків у подальшому житті.