Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
опубліковано: 23.12.2023
«Не передай куті меду!»: про приготування, користь та традиції навколо головної різдвяної страви
Кутя — слово, знайоме кожному в Україні, хто бодай раз святкував Різдво чи Водохреще. Це ритуальна страва, яку готують протягом зимових свят. Її приготування і куштування супроводжується низкою обрядів, які можуть бути різними, залежно від регіону.
Говоримо більше про українські традиції і вірування довкола куті та яку користь для організму ця страва може нести спільно з кандидаткою історичних наук Оленою Брайченко та кандидаткою біологічних наук Оленою Лівінською.
Кутя у віруваннях предків
По тому, як варились зерна, наші предки віщували, яким буде врожай та добробут родини наступного року. Якщо каша розбухала, добре підіймалась — це було добрим знаком. Також ложкою підкидали кашу до стелі й лічили, скільки зерняток прилипло. Вважалось, що більше — то ліпше. Тим більшим буде приплід наступного року.
Макітру чи полумисок із кутею обов’язково ставили на стіл зі скатертиною або на вистелене сіно, поруч із хлібом та узваром. Коли жінка несла кутю, то квоктала сама або ж це робили діти, аби добре неслись та велись кури в господарстві. Усі ці обрядові дії розповідають про уявлення, поширені в українській культурі під впливом землеробського господарського циклу.
Які обряди з минулого живі й донині?
Сьогодні багато елементів обрядової культури лишились у минулому. Проте звичай готувати обрядову страву на Святвечір і Різдво міцно вкорінився в нашій святковій культурі.
Наприклад, зберігається традиція пригощати кутею домашню худобу. Найчастіше це робить господар — перед вечерею він обходить двір, часом символічно, а іноді додає кілька ложок чи зернівок куті до їжі, яку дають тваринам, за виключенням свиней. Обов’язково заходить на пасіку, якщо у дворі є бджоли. Це й не дивно, адже в нас досі багато господарств тримають домашню худобу: птицю, корів, овець, свиней, кіз, кроликів.
Збереглись традиції і вшанування померлих. Кутя — це також ритуальна поминальна каша. Після вечері кутю лишають на столі чи на підвіконні, аби душі родичів, яких уже немає поруч, також могли доєднатись до вечері. Тут ми можемо простежити, наскільки кутя була та є важливою для нашої культури. Вона є стравою, що єднає не лише всіх, хто зібрався за родинним столом, але й увесь рід, включно з душами померлих родичів.
Кутя також виконує цінну соціальну роль у сучасному світі. І досі поширений звичай, коли похресники несуть на Різдво кутю до хрещених батьків, а ті натомість обдаровують їх подарунками та дають власну кутю.
До речі, у минулому звичай ходити в гості з кутею міг допомогти налагодити комунікацію із сусідами чи друзями, з якими були непорозуміння. Це була гарна нагода вибачити один одного й перегорнути сторінку поганих стосунків. Обрядові дії цього процесу фактично завжди гарантували примирення. Вважалось, що на Різдвяні свята не можна зачинати сварки, інакше це буде мати негативні наслідки для майбутнього.
Як готували та готують кутю в Україні?
Кутю готують із цільних зерен пшениці, ячменю чи рису. Найчастіше вона солодка, хоча етнографи фіксують і інший варіант страви — з олією. Залежно від родинних традицій, кутя буває рідкою або ж густою. Солодкий смак досягається шляхом додавання меду з водою (розсиченого меду). У минулому щільники (стільники) з медом заливали окропом, і в такий спосіб мед відділявся від вощини, перги.
Іноді кутю заправляють цукровою водою чи солодким узваром. Не обходиться страва й без маку. Також серед поширених солодких додатків — родзинки, цукати, халва чи навіть шоколадні цукерки. Додають і горішки, як-от підсмажені та подрібнені волоські горіхи або ліщину.
Чим корисна кутя?
Варто зазначити, що за поживним складом кутя може претендувати на почесне місце серед продукції, яку маркетологи люблять називати суперфудами. Аби зберегти цей «статус» у вашій страві, головне — не перестаратися із підсолоджуванням (пам’ятаємо, що мед — це також цукри).
Почнемо із головного інгредієнту в куті — найчастіше це цілі (необроблені) пшеничні зерна.
Білий (не цілозерновий) хліб вважається обробленою їжею, адже борошно для його виробництва не містить зовнішніх зернових оболонок. Коли ж ідеться про кутю, для приготування використовують цільне зерно, багате на клітковину, білок, вітаміни групи B, залізо, магній, марганець та навіть цинк і селен. Кутя з ячменю відчутно програє в кількості цих нутрієнтів, але теж містить клітковину, деякі вітаміни групи В та марганець.
Інші інгредієнти, як-от волоські горіхи, мак та родзинки є не менш цінними. Усі вони багаті на клітковину, білок та різноманітні мікроелементи. Зокрема, горіхи та мак мають високий вміст поліненасичених жирних кислот, вітамінів B1, B6 і фолієвої кислоти, а також заліза, магнію, марганцю, фосфору та цинку. А насіння маку багате ще й на кальцій. Родзинки доповнюють цей перелік калієм і міддю.
Як приготувати кутю?
Передусім слід гарно промити і зварити зерно. Мак традиційно перетирали в макітрі макогоном. Для цього потрібно попередньо замочити мак у гарячій воді, промити й дати постояти зо пів години. Далі воду злити, додати трішки цукру й перетирати до появи світлого кольору. Сучасні господарі та господині можуть використовувати побутові пристрої, що покликані спрощувати нам життя, як-от блендер чи кавомолку. А за деякими рецептами мак можна і взагалі не розтирати.
Горіхи можна подрібнити ножем або ж перебити в блендері чи в тій самій макітрі. Родзинки попередньо варто помити і, за потреби, замочити.
Лайфгак: мед ліпше додавати наприкінці, зважаючи, що в найближчі кілька годин страву з’їдять. Іншими словами, якщо ви хочете частину страви залишити на завтра, мед краще додати до неї вже наступного дня. Так страва зберігатиметься краще й менш імовірно, що зіпсується.
Річ у тім, що мед містить дріжджі. У самому меді вони не розмножуються через високий осмотичний тиск, зумовлений високою концентрацією цукрів. Коли ж ми додаємо його до страви, концентрація, відповідно, зменшується — і мікроорганізми можуть починати розмножуватися та зіпсувати страву.
Можна зустріти різні модифікації приготування куті. Наприклад, із додаванням узвару, кураги, журавлини, фініків чи навіть халви. Що ж до солодкого, то тут важливо в буквальному сенсі «не передати куті меду». Пам’ятайте, що родзинки та сухофрукти самі по собі вже солодкі.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: