Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
опубліковано: 29.05.2025
Пігулки, щоб позбутись надмірної ваги? Що каже наука
Чи може пігулка допомогти у боротьбі з ожирінням? У деяких випадках — так! Ожиріння — це хвороба. І причини цього хронічного стану не обмежуються тим, що хтось багато їсть і мало рухається. Дійсно, профіцит калорій (коли ми споживаємо калорій більше, ніж витрачаємо) практично завжди йде у парі з надмірною вагою. Проте причини, чому людина має цей профіцит — різноманітні.
Наприклад, підвищений апетит може бути побічним ефектом від приймання певних ліків. Є також хвороби, які провокують появу надмірної ваги. Яскравий приклад — синдром Кушинга, за якого організм виробляє надмірні кількості гормону кортизолу протягом тривалого часу. Цей синдром об’єднує безліч симптомів, зокрема й ожиріння. Порушення у виробленні кортизолу можуть розвинутися через тривале приймання стероїдних препаратів, а також унаслідок доброякісних новоутворень у мозку або наднирниках.
Але навіть якщо ожиріння стається через порушення харчової поведінки та гіподинамію, давати раду з цією хронічною хворобою лише на силі волі буде важко. І дійсно, медицина не стоїть на місці й винаходить пігулки, які допомагають людям з ожирінням контролювати вагу, мінімізуючи страждання та зриви. Це потрібно передусім для того, щоб зменшити ризики розвитку серцево-судинних хвороб, діабету 2-го типу, жирової хвороби печінки, деяких видів раку, проблем з нирками та інших загрозливих станів, які часто йдуть у зв’язці з надмірною вагою.
Отож ідеться саме про ліки, які призначаються, враховуючи всі переваги та ризики. Деякі з цих препаратів на зараз доводять свою ефективність. Водночас деякі стають виключно маркетинговим ходом. Та ще й потенційно шкідливим.
Розгляньмо деякі препарати та БАДи, які можуть (або ні) стати помічними при ожирінні.
Як пояснює ендокринологиня Марія Черенько, насправді існує ціла група препаратів — агоністів глюкагон подібного пептиду (GLP-1). Як це працює? Агоністи — це такі собі імітатори, які організм людини розпізнає як певну речовину, у нашому випадку — глюкагон подібний пептид. Це гормон, який виділяється тонким кишківником, коли ми ласуємо смачненьким, активізує виділення інсуліну та зв’язується з рецепторами в ділянці мозку, що відповідає за відчуття насичення. Отож коли людина приймає ліки, мозок отримує сигнал насичення без їжі, апетит зменшується, харчова поведінка людини на якийсь час налагоджується.
До цієї групи входять такі відомі останніми роками препарати як Оземпік (діюча речовина — семаглютид) та Саксенда (діюча речовина — ліраглутид). В Україні офіційно доступна лише Саксенда. Оземпік є зареєстрованим препаратом, проте офіційно на територію Україну його не завозили та на державний контроль якості лікарських засобів він не надходив. Першочергове призначення цих препаратів — терапія для людей із діабетом 2-го типу. Пізніше Управління з контролю якості харчових продуктів та медикаментів США (FDA) розширило їх застосування до лікування ожиріння. На жаль, ефективність «легендарного» Оземпіку у боротьбі з зайвими кілограмами призвела до того, що препарат почали використовувати всі, хто не задоволений своєю вагою, незалежно від призначення та не враховуючи потенційні ризики.
Це може бути потужною мотивацією для людей, яким це дійсно потрібно, які мають ожиріння, діабет 2-го типу, водночас не мають розладів харчової поведінки та неадекватних очікувань на кшталт «я хочу мати індекс маси тіла 18».
Ендокринологиня Марія Черенько додає, що якщо приймати препарат достатньо довго (умовно протягом року), то людина має шанс без страждань змінити харчові звички, зменшується розмір шлунка, змінюється склад тіла — і цей ефект закріплюється на якийсь час, бо жирова тканина вже «не домінує». Водночас є достатньо досліджень, які показують, що за деякий час після припинення приймання цих препаратів дві третини втраченої ваги повертаються знов. Адже ожиріння — це хронічний стан, як, наприклад, астма чи діабет. Тож і його лікування є процесом тривалим і системним. На жаль, позитивний ефект щодо ваги буде підтримуватися стільки, скільки триватиме, власне, терапія. А те, як препарат впливає на інші органи та до яких наслідків може призвести, часто не вартує того швидкоплинного приємного впливу.
Серед поширених побічних ефектів GLP-1 препаратів:
→ нудота;
→ закрепи;
→ важкість у шлунку;
→ головний біль;
→ запаморочення;
→ підвищене серцебиття.
«Іноді побічні ефекти бувають такими вираженими, що не виходить підвищити дозування препарату до мінімально дієвого. А інколи “на препараті” в людей розвивається буквально депресія, бо їжа була потужним ресурсом для них», — зазначає ендокринологиня.
Як і будь-який ефективний препарат, Оземпік та інші GLP-1 ліки несуть певні ризики для здоров’я. На сайті виробника зазначають, наприклад, що Оземпік може сприяти розвитку пухлин щитоподібної залози. Тому препарат категорично не рекомендують людям, які мають в родині випадки новоутворень щитоподібної залози. Також є окремі дослідження, які показують потенційний зв’язок Оземпіку з ішемічною оптичною нейропатією (NAION) — станом, коли через порушення кровообігу оптичного нерва людина раптово втрачає зір на одному оці. У січні цього року в авторитетному виданні Nature Medicine опублікували ґрунтовне дослідження про зв’язок GLP-1 препаратів зі 175 впливами на здоров’я. За результатами, приймання препарату зменшує ризики розвитку серцево-судинних хвороб, залежностей від алкоголю та інших психоактивних речовин, деменції та хвороби Альцгеймера. Водночас суттєво зростає ймовірність отримати порушення роботи шлунково-кишкового тракту, нирок та підшлункової залози, а також ризики розвитку артриту.
Наводимо ці приклади, щоб показати, що при виборі ліків фахівці завжди зважують ризики та переваги. Іншими словами, людині з ожирінням і діабетом, який також може призводити до сліпоти, Оземпік може допомогти буквально вижити. Проте чи варто ризикувати, щоб змінити розмір М на S?
На жаль, і досі існують тренди, де вага людини є визначальною для її реалізації та сприйняття у суспільстві. І тоді «у боротьбу» вступають БАДи, які деякі інстаграм-блогери можуть рекомендувати як чарівні засоби, що пригнічують апетит, «прискорюють» метаболізм і покращують витривалість при тренуваннях.
Розглянемо найпопулярніші з пропозицій, на які можна натрапити в соцмережах і рекламі.
Гарцинія камбоджійська
Це тропічна рослина родом із Південно-Східної Азії. У шкірці плодів гарцинії міститься гідроксицитринова кислота (HCA), яка в організмі людини бере участь у метаболізмі жирів. Прихильники цього засобу вважають, що споживання добавок із гарцинією здатне знижувати апетит і блокувати накопичення жиру в організмі. Проте ряд досліджень, зокрема від американської медичної асоціації, не підтверджують цю гіпотезу.
Якщо гарцинія і сприяє втраті ваги, то несуттєво й короткостроково, і клінічна користь від цього сумнівна. Водночас екстракт цієї рослини може мати серйозні побічні ефекти для деяких людей.
«Побічні ефекти не дуже добре вивчені, але відомо, що добавки з екстрактом гарцинії можуть впливати на дію антидепресантів, згортання крові, роботу печінки. Ця добавка не сумісна з вагітністю та грудним вигодовуванням», — пояснює лікарка дієтологиня Тетяна Лакуста.
Хром
Хром також отримав у соціальних мережах «славу» добавки, яка допомагає схуднути, завдяки пригніченню апетиту та стимуляції вироблення тепла в організмі, що збільшує витрати енергії та сприяє схудненню.
Проте дієтологиня Тетяна Лакуста зауважує, що хром не був затверджений в клінічних рекомендаціях через відсутність достатніх наукових досліджень, які б підтверджували його ефективність у питанні контролю ваги.
«Дослідження, що стосуються впливу хрому на апетит та метаболізм, не є достатніми, щоб рекомендувати його вживання. Багато людей, які пробують хром у добавках, не змінюють при цьому свої харчові звички, сподіваючись на ефект від пігулки. Часто це призводить до відсутності реальних результатів. Вчені вважають, що позитивні відчуття, про які свідчать деякі люди після приймання хрому, можуть бути наслідком ефекту плацебо, а не реальної дії добавки», — пояснює лікарка.
Загалом, хром — це важливий мікроелемент, який потрібен для нормального метаболізму вуглеводів, білків і жирів в організмі. Отримати його можна з раціону (м’ясо, горіхи, зернові, фрукти, пивні дріжджі тощо) або через добавки за призначенням лікаря (не з метою схуднення, а щоби відновити рекомендовану норму).
Спіруліна
Спіруліну часто вважають за водорості, зокрема через її колір. Насправді ж це тип бактерій (ціанобактерії), які отримують енергію через фотосинтез, як і рослини. Їх застаріла назва — синьо-зелені водорості, з чим і пов’язана плутанина. Спіруліна є джерелом заліза, йоду та фолатів, а також білків, для засвоєння яких організму потрібно більше часу, що теоретично може подовжувати відчуття ситості. Деякі дослідження свідчать, що спіруліна дійсно може позитивно впливати на організм, зокрема як антиоксидант та протизапальний агент, водночас для підтвердження цих ефектів потрібно більше масштабних клінічних досліджень.
Як пояснює дієтологиня, спіруліна може позитивно впливати на загальний стан здоров’я. Однак, у деяких випадках цей продукт може містити важкі метали, особливо якщо її зібрали з диких водойм. Тож вибір цієї добавки варто робити дуже обережно і виключно після консультації з лікарем, який/яка визначить, чи дійсно ця добавка може бути корисною саме у вашому випадку.
Малинові кетони
Це хімічні сполуки, які містяться в червоній малині та інших фруктах (виноград, яблука, ківі, персики). Про них мережею «гуляє» багато суперечливої інформації як про засіб для схуднення, проте чітких і науково обґрунтованих доказів його ефективності немає. Існує думка, що ця добавка може пригнічувати апетит та «пришвидшувати» метаболізм. Також малинові кетони можуть рекламувати як засіб для боротьби з ожирінням, випадінням волосся, зокрема з андрогенною алопецією (чоловічим облисінням), та іншими станами, проте на сьогодні немає достатніх наукових доказів, що підтверджують їх ефективність. Водночас такі добавки можуть бути небезпечними для тих, хто має діабет (адже вони впливають на рівень цукру в крові) та тих, хто має порушення згортання крові. Попри те, що малинові кетони можна отримати з раціону, окремо їх вплив на організм під час вагітності та грудного вигодовування не вивчали, тож фахівці рекомендують уникати споживання таких добавок в ці періоди особливо.
Якщо підсумувати, магічної пігулки не існує. Деякі препарати дійсно можуть бути помічними для людей з ожирінням — хронічною хворобою, яка потребує системного підходу. Більшість популярних наразі засобів мають короткостроковий ефект, не мають ефекту взагалі або й можуть нашкодити. Тут не йдеться про формування здорових харчових звичок та комплексного усвідомленого підходу до свого здоров’я. Звісно, швидкий результат — це завжди приємно. Водночас варто прийняти той факт, що піклування про здоров’я — це гра в довгу, а швидкоплинні рішення можуть лише погіршити загальну ситуацію, вкрасти час, який можна витратити на ефективну роботу під наглядом фахівців, і демотивувати.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: