Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

опубліковано: 25.09.2025

Міфи про донорство кісткового мозку: що важливо знати про порятунок життя хворих на рак крові

Донорство кісткового мозку — це шанс на життя для тисяч людей в Україні та світі, які щодня чують діагноз «рак крові». Попри важливість цього кроку, багато українців досі вагаються стати донорами через міфи й страхи. Розвіюємо найпоширеніші з них разом з Українським реєстром донорів кісткового мозку (UBMDR) — єдиною в Україні базою донорів кісткового мозку.

Хто такий донор кісткового мозку?

Донор/ка кісткового мозку — це людина, яка погодилась поділитись 1–5% своїх кровотворних клітин, якщо у світі зʼявиться пацієнт/ка, сумісний із нею за ДНК.

Бути донором можна лише для людини, з якою у вас збіг у тій ділянці ДНК, що відповідає за імунну сумісність. Адже ваші клітини мають перебудувати кровотворну систему реципієнта. Саме тому донорство кісткового мозку є унікальним і дарує реальний шанс на життя для тих, хто хворіє на рак крові чи інше важке захворювання.

Донорство кісткового мозку є повністю безпечною та безболісною для донора/ки процедурою. Перед донацією обовʼязково проводиться медичне обстеження, щоб упевнитись, що донор здоровий і не має протипоказань. Донорство кровотворних клітин є добровільним, і донор може відмовитись у будь-який момент. Клітини, якими ділиться донор, повністю відновлюються в організмі протягом кількох тижнів.

Часто люди плутають кістковий мозок, який знаходиться в кістках та виконує кровотворну функцію, зі спинним мозком, що є частиною центральної нервової системи.

Для забору клітин кісткового мозку існує два безпечних способи:

→ з периферичної крові (80% випадків): схоже на донорство плазми чи тромбоцитів. Кров пропускають через апарат, який відділяє гемопоетичні стовбурові клітини, а решту повертає в організм донора/ки. Процес триває 3–5 годин;

→ з тазової кістки (20% випадків): клітини забирають під наркозом із кістки тазу. Процедура триває до 1 години.

Обидва варіанти є безпечними. Донор/ка обирає спосіб донації разом із лікарем, зважаючи на індивідуальні особливості та побажання.

Лише 25% пацієнтів знаходять донора серед братів чи сестер. Для решти потрібен неродинний донор — «генетичний близнюк» з українського або світового реєстру донорів кісткового мозку. Чим більше людей у реєстрі, тим більше шансів на порятунок для тих, хто чекає на трансплантацію.

Шанс стати «тим самим донором» — 1:100 000. Реєструючись у реєстрі UBMDR, ви даєте згоду одного дня поділитись рятівними клітинами зі своїм «генетичним близнюком». Це може статися через кілька місяців, років або ніколи. Саме тому важливо мати велику базу потенційних донорів, щоб швидко знаходити рятівника, коли зʼявляється пацієнт, що потребує трансплантації.

→ Реєстрація на сайті UBMDR.
Якщо вам 18–35 років, ви можете безоплатно замовити тест-набір. Якщо ж вам понад 35 років — реєстрація можлива зі сплатою за тест (35 євро).

→ Забір ДНК.
Конверт із тест-набором приходить вам безоплатно завдяки співпраці з Гуманітарною Новою поштою. Зробіть забір ДНК з внутрішньої сторони щоки (це дуже просто та займає не більше кількох хвилин — у наборі буде інструкція) та надішліть назад у реєстр безоплатно за допомогою функції «Легке повернення».

→ Аналіз ДНК.
Зразок надсилається до провідної німецької лабораторії. Через 2 місяці ви отримаєте лист-підтвердження про внесення до бази.

→ Очікування.
Якщо зʼявиться пацієнт зі схожою ДНК, з вами звʼяжуться. Це може статись через 1, 5, 10 років або ніколи.

→ Підготовка.
Коли стається збіг, після вашої згоди проводиться медичне обстеження. У випадку донації з крові донор/ка протягом 5 днів мають приймати препарат для мобілізації клітин у кров.

→ Донація.
Вона відбувається в НДСЛ «Охматдит» (Київ). Реєстр компенсує витрати на проїзд, проживання та харчування для донорів з інших міст.

→ Знайомство з реципієнтом.
Після донації вам повідомлять стать, вік та країну вашого реципієнта. Можливе листування, а через 2 роки — особиста зустріч.

Важливо розуміти: без донора не буде трансплантації. В Україні саме українці є найбільш генетично спорідненими між собою, саме тому важливо збільшувати базу наших потенційних донорів. Це допоможе швидше знаходити рятівників та дарувати шанс на одужання більшій кількості дітей і дорослих із раком крові.

Один ваш маленький крок може подарувати ще багато років щасливого життя вашому «генетичному близнюку».

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: