Бережи себе

«Я не знаю, хто я. Я можу любити людину до нестями — і за годину ненавидіти її. Я боюсь, що мене покинуть, але водночас — відштовхую того, хто наближається». Ці слова — не художній образ. Це опис внутрішнього світу людини з межовим розладом особистості (далі — МРО) — одним із найбільш стигматизованих, неправильно зрозумілих і водночас добре вивчених науковцями розладів особистості. МРО залишається викликом як для людей, які мають такий діагноз, так і для психотерапевтів. Спільно з психологинею та співзасновницею Центру когнітивно-поведінкової терапії Юлією Джежелій з’ясовуємо особливості цього розладу та які існують способи давати цьому раду. Далі — пряма мова експертки.

Допоможіть нам створювати більше таких матеріалів.
Підтримайте «Бережи себе» на Patreon

Основою для діагностики межового розладу особистості є щонайменше п’ять із наведених нижче критеріїв:

→ нестабільність і напруженість у міжособистісних стосунках — коливання між надмірною ідеалізацією та розчаруванням;

→ імпульсивність принаймні у двох сферах, що є потенційно небезпечними, як-от грошові витрати, секс, крадіжки, нерозважливе поводження за кермом тощо;

→ афективна нестабільність, помітні зміни настрою, що зазвичай тривають кілька годин і лише зрідка — кілька днів;

→ неадекватний за інтенсивністю гнів або безконтрольна злостивість (часті напади люті, повторювані бійки, сварки тощо);

→ повторювані суїцидальні погрози, жести, суїцидальна або самоушкоджувальна поведінка;

→ виражені й стійкі порушення ідентифікації, що виявляються невизначеністю щонайменше у двох з таких сфер, як образ власного «Я», довготривалі цілі, вибір кар’єри, яких друзів людина хоче бачити поруч, пріоритетні цінності;

→ хронічне відчуття спустошеності або нудьги;

→ несамовиті зусилля, спрямовані на те, щоб уникнути реального або уявного стану «всіма покинутого/ї»;

→ тимчасові параноїдальні думки або серйозні дисоціативні симптоми, спричинені стресом.

Наскільки поширений межовий розлад особистості?

Межовий розлад виявляють орієнтовно у 1–2% населення, водночас серед пацієнтів психіатричних стаціонарів поширеність зростає в середньому до 20%. Ба більше, це один із найбільш поширених розладів у людей, які перебувають у пенітенціарних установах (до 30% серед ув’язнених). Розлад частіше діагностують у жінок, нерідко він є недіагностованою частиною клінічної реальності. Люди з МРО часто роками ходять у терапію — без точного діагнозу, бо симптоми маскуються під депресією, тривогою чи залежностями.

У науковому світі найбільше підтримують біосоціальну модель розвитку МРО, яку розробила Марша Лінехан — провідна психологиня та засновниця діалектично-поведінкової терапії (ДПТ). В основі цієї моделі — взаємодія вродженої емоційної вразливості з середовищем, яке сприяє хронічній травматизації. Численні дослідження вказують і на генетичну складову розладу (спадковість становить близько 46%). З погляду фізіології також спостерігаються зміни, зокрема порушення в роботі фронто-лімбічної мережі мозку — центрів, що відповідають за регуляцію емоцій і соціальну обробку сигналів.

Сенситивний (вразливий до емоційних подразників) темперамент має три ключові характеристики:

→ підвищена чутливість навіть до нейтральних стимулів (те, на що інші не звернуть увагу, викликає у чутливої людини сильну емоційну реакцію);

→ стрімкість та швидкість реакції (емоційна реакція сильно «розганяється», «вибухає» протягом короткого проміжку часу;

→ часу для повернення до базового нейтрального емоційного стану потрібно більше (тобто людина довше заспокоюється, ніж інші).

Можна метафорично сказати, що емоційна система у людини з сенситивним темпераментом має стрімку швидкість розгону, але досить слабку та невідповідну цій швидкості гальмівну систему. Та ключову роль відіграють психосоціальні чинники: до 90% людей із межовим розладом особистості повідомляють про емоційне або фізичне насильство в дитинстві.

Важливо зазначити, що досвід емоційного насилля (коли емоційні потреби дитини не задоволені, а її емоційні прояви зустрічаються зі знеціненням, висміюванням, відсутністю реакції чи агресивною реакцією з боку значущих дорослих) має найбільший вплив на розвиток саме МРО.

Так. І саме це — найважливіше відкриття останніх десятиліть. На сьогодні існують дієві психотерапевтичні підходи, ефективність яких підтверджена метааналізами:

ДПТ (діалектично-поведінкова терапія)

Створена спеціально для людей, які мають межовий розлад особистості. Цей метод орієнтований на навчання навичок регуляції емоцій, майндфулнес, стресостійкості та ефективності міжособистісних стосунків.

«Основою діалектичної поведінкової терапії є динамічний баланс між протилежними терапевтичними цілями: прийняттям себе та своєї ситуації в житті з одного боку та прийняттям змін на користь життя вартого, щоб його жити», — пише Марша Лінехан, авторка методу ДПТ.

Основні принципи ДПТ при терапії людини з МРО:

→ Діалектика — концепція, яка полягає в балансуванні між прийняттям і зміною. Лінія терапії допомагає пацієнтам зрозуміти, що вони мають право на емоції та водночас можуть взяти відповідальність і навчитися їх регулювати, щоб не спричиняти самознищення чи руйнівні стосунки.

→ Майндфулнес — розвиток уваги до теперішнього моменту. Це допомагає людям зберігати спокій у важких ситуаціях, відновлюючи здатність спостерігати за своїми емоціями без того, щоб давати їм волю й руйнувати життя.

→ Емоційна регуляція — навички управління інтенсивними емоціями, як-от гнівом, тривогою чи сумом без шкоди для себе та людей навколо. Це ключові навички, які допомагають людині з МРО створити життя «варте того, щоб жити».

→ Міжособистісна ефективність — навчання конструктивним способам взаємодії з іншими людьми, у контексті підтримки здорових меж та вирішення конфліктів зокрема.

→ Стресостійкість — допомога людям розвивати здатність витримувати високу емоційну напругу, не вдаючись до руйнівних стратегій. Наприклад, до самопошкодження чи імпульсивних вчинків.

MBT (Mentalization-Based Therapy)

Розвиває здатність розуміти власні психічні стани та стани людей навколо. А також як вони впливають одне на одного.

TFP (Transference-focused therapy) та схема-терапія

Працюють глибше з внутрішніми конфліктами, образом себе та зміною способів давати раду болісним почуттям.

Дослідження, спрямовані оцінити вплив психотерапії на розвиток МРО, свідчать про її ефективність, особливо у поєднанні з іншими методами лікування. Психотерапія (здебільшого діалектична поведінкова та MBT) знижує прояви суїцидальності, самопошкодження, кількість госпіталізацій. Для межового розладу особистості медикаментозна терапія не є основною: жоден психотропний препарат не має доведеної ефективності щодо ключових симптомів МРО. Ліки призначаються фахівцем лише симптоматично: для зменшення проявів тривоги, депресії, імпульсивності тощо.

Людина з межовим розладом особистості часом сприймається іншими, як та, що має капризи чи є «маніпулятивною особистістю». Натомість це є розлад, що глибоко вражає здатність людини до стосунків, самоусвідомлення та регуляції дуже інтенсивного емоційного болю. Причини поведінки людини з МРО — не в «поганому характері», а в поєднанні ранньої вразливості та досвіду неприйняття іншими болісних почуттів. І найголовніше — МРО піддається терапії. Не одразу й нешвидко, водночас стабільні зміни можливі. Людина, яка вчора розривала всі зв’язки з іншими людьми, перебуваючи в екзистенційному страху покинення, завтра може навчитись сказати: «я хочу залишитись на зв’язку, проте мені потрібен час».

Джерела

Mayo Clinic Journal of Psychiatric Research Cleveland Clinic American Academy of Family Physicians

Більше за темою:

#ментальне

Коли дзеркало говорить надто голосно: що таке дисморфофобія та як прийняти власну зовнішність

#війна #ментальне

«Мене турбує моя байдужість до страшних новин»: що таке емпатійне вигорання та як із ним впоратися

#ліки #ментальне

Одні з найпоширеніших ліків у світі: головне про антидепресанти