Бережи себе

Попри те, що антидепресанти почали застосовувати ще з середини минулого століття, а їх ефективність підтверджена великою кількістю доказових клінічних досліджень, навколо цих препаратів сформувалась стійка стигма та немало упереджень. Пояснюємо, як діють ці ліки, коли призначаються та яких побічних ефектів дійсно варто очікувати спільно з психіатринею Беатою Надь. Далі — пряма мова лікарки.

Допоможіть нам створювати більше таких матеріалів.
Підтримайте «Бережи себе» на Patreon

Антидепресанти (АД) — це сучасні медичні препарати, які допомагають людині впоратись із симптомами депресії, тривоги та інших психічних розладів. Їхня головна дія — налагодження балансу нейромедіаторів (хімічних речовин у мозку, які «передають повідомлення» між клітинами). До них належать, наприклад, серотонін, дофамін, норадреналін.

Як вони діють? Уявіть собі, що мозок — це командний центр, а нейромедіатори — це «месенджери», які передають сигнали між різними його відділами. Коли баланс цих речовин порушений, можуть з’являтися:

→ пригнічений настрій;
→ тривога;
→ проблеми зі сном;
→ втрата апетиту;
→ зниження мотивації.

Антидепресанти передусім допомагають «налагодити зв’язок» у мозку, щоб цей командний центр працював стабільно та ефективно. Це не наркотики й не препарати «миттєвої дії». Антидепресанти не «вимикають емоції» та не роблять особистість «іншою».

Трохи про історію відкриття

Цікаво, що антидепресанти відкрили випадково у 1950-х роках, коли вчені шукали ліки не від депресії, а зовсім від інших хвороб. Перший антидепресант — іпроніазид — застосовували як засіб від туберкульозу. Але лікарі помітили несподіваний ефект: пацієнти з туберкульозом, які приймали іпроніазид, ставали більш бадьорими, у них поліпшувався настрій та самопочуття. Так почали досліджувати цей ефект глибше. У той самий час відкрили й інші АД — трициклічні (ТЦА), зокрема іміпрамін. Його теж спочатку випробовували як антигістамінний засіб (від алергії), але виявили, що він позитивно впливає на емоційний стан.

У 1980–90-х роках з’явилися сучасніші препарати — інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Їхня дія була м’якшою, з меншою кількістю побічних ефектів, ніж у їх попередників. І саме вони зробили антидепресанти популярнішими у світі. Протягом 2015–2018 років за даними національного опитування щодо здоров’я та харчування 13,2% дорослих у США повідомили, що приймали антидепресанти протягом останніх 30 днів. А протягом 2021–2022 років, згідно з даними британського перепису, 14,7% населення Англії (тобто понад 8 мільйонів людей з-поміж загального населення) отримали принаймні один рецепт на антидепресанти. Це свідчить про масштаб поширеності депресії та тривожних розладів у загальній популяції.

Попри назву антидепресанти використовуються для лікування багатьох психічних розладів, а не тільки депресії. Серед них:

→ панічний розлад;
→ обсесивно-компульсивний розлад;
→ генералізований тривожний розлад;
→ соціальний тривожний розлад;
→ посттравматичний стресовий розлад (ПТСР);
→ соматоформні розлади (зокрема іпохондричний);
→ розлади харчової поведінки, зокрема нервова булімія;
→ передменструальний дисфоричний розлад;
→ дисморфофобічний розлад;
→ численні больові синдроми (як-от мігрень, фіброміалгія, нейропатичний і хронічний біль);
→ порушення сну.

Призначити антидепресанти може виключно лікар, який має відповідні знання. Найчастіше це є відповідальністю психіатра. Проте загалом рекомендувати приймання АД може психотерапевт (не психолог, а саме фахівець із медичною освітою), сімейний лікар, невролог або інші фахівці.

Чи всі антидепресанти працюють однаково?

Антидепресанти зазвичай розподіляють за кількома класами. Ліки в кожному класі схожі, але не ідентичні, по-різному діють на тіло та мозок:

→ СІЗЗС (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну) — збільшують кількість серотоніну в мозку. Це впливає на наш настрій, апетит, соціальну поведінку, режим сну та сексуальне бажання.

→ СІЗЗСН (інгібітори зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну) — збільшують кількість не лише серотоніну, але й норадреналіну, що допомагає поліпшити концентрацію та уважність.

→ Атипові антидепресанти — впливають на рівень дофаміну, норадреналіну та серотоніну в організмі в інший спосіб, ніж більшість АД, тому їх називають «атиповими».

→ Модулятори серотоніну — впливають на рецептори серотоніну у мозку, їх дія схожа на згадані вище СІЗЗС.

→ ТЦА (трициклічні антидепресанти) — відносно старий клас ліків, які наразі застосовують при стійкій до лікування депресії (коли приймання принаймні двох АД не покращує стан людини) та тривожності, мають більше побічних ефектів.

→ ІМАО (інгібітори моноаміноксидази) — також представники «старого» покоління ліків, ефективні при стійкій до лікування депресії, їх приймання вимагає певних змін у раціоні, щоб уникнути підвищення артеріального тиску.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну/норадреналіну (СІЗЗС та СІЗЗСН) на сьогодні є найбільш поширеними антидепресантами. Часто їх застосовують як препарати першої лінії через високу ефективність, добру переносимість та загальну безпеку при передозуванні.

Коли антидепресанти починають діяти?

У більшості випадків уже за 2 тижні після початку приймання АД людина відчуває покращення. Проте зазвичай має минути принаймні 4-8 тижнів, перш ніж ви отримаєте бажаний ефект. А для того, аби ліки почали діяти повною мірою, може знадобитись від 6 до 12 тижнів. Водночас якщо протягом 3-4 тижнів приймання ви не почуваєте жодних змін у своєму стані, обов’язково запитайте свого лікаря/ку, що можна зробити. Серед можливих кроків: продовжувати приймання та спостерігати за змінами, збільшити дозу препарату, призначити інший або додатковий препарат для посилення ефекту чи інше рішення, яке може спрацювати у вашому конкретному випадку.

Як довго потрібно приймати антидепресант?

Лікування можна розподілити на три етапи: початкова пробна терапія, продовження лікування та підтримувальна терапія. Приймання для підтримки потрібне передусім, щоб зменшити ризики рецидиву (повернення розладу).

Тривалість приймання АД — це дуже індивідуальна історія з багатьма змінними, як-от який розлад, власне, лікується, в якому стані пацієнт/ка, якою є відповідь організму на препарат тощо. Людина може приймати ліки від кількох тижнів (наприклад, у випадку корекції сну) й до років. Якщо ж узагальнити й взяти до уваги виключно найбільш розповсюджені стани, які лікуються антидепресантами (тривожний розлад та депресії), то терапія зазвичай триває не менше 6-12 місяців. Наприклад, якщо це вперше виявлена депресія, ідеться про 6-9 місяців із моменту покращення стану, а кожен наступний депресивний епізод лікується триваліше. Водночас ризики повернення хвороби значно зменшуються, якщо призначити адекватну тривалість терапії й чітко дотримуватися рекомендацій фахівця/чині. Важливо не знижувати дозування та не припиняти приймання препарату самостійно без консультації з лікарем/кою!

Кожна людина реагує на антидепресанти по-різному, і лікам потрібен деякий час, щоб почати діяти. Деякі побічні ефекти зникають із часом, інші — ні. Якщо ви відчуваєте значний дискомфорт, можна спробувати знайти дозування або альтернативний препарат, який викликає менше побічних ефектів. Пошук «вашого» препарату й дозування іноді може тривати місяцями й вимагає деяких проб і помилок. Тож не варто впадати у відчай, якщо не вдається підібрати оптимальні ліки з першого разу, бо це — нормально.

Про яке б медикаментозне лікування не йшлося, побічні реакції завжди є ризиком, який не оминути. Значною мірою їх можна пояснити взаємодією з кількома нейромедіаторними системами, як у головному мозку, так і в периферійній нервовій системі. Чим сучасніший препарат, тим він, як правило, має або більш специфічну активність нейромедіаторів, або комбінації дій, які покращують здатність його переносити.

Що робити, якщо у мене будуть побічні ефекти?

Незначні побічні ефекти у перші кілька тижнів приймання є нормою. Більшість симптомів зникають самостійно за деякий час. Якщо ж вони тривають понад два тижні та/або серйозно вас турбують, поділіться цими скаргами зі своїм лікарем/кою.

Для кожного препарату є свій перелік побічних ефектів. Серед найбільш поширених:
→ почуття тривоги й неспокою;
→ проблеми зі сном;
→ головний біль;
→ нудота, діарея або закреп;
→ сухість у роті;
→ сексуальна дисфункція;
→ зміна апетиту.

Якщо вас турбують інші симптоми, які потенційно ви пов’язуєте з прийманням антидепресантів, повідомте про це вашому лікарю/ці. Цілком можливо, що те, що ви вважаєте побічним ефектом, насправді цим не є. Фахівець/чиня допоможе з’ясувати, чим саме викликані ваші симптоми. Якщо йдеться про вашу індивідуальну реакцію на ліки, лікар/ка може відкоригувати дозування або замінити препарат.

У жодному разі не припиняйте приймання ліків, не узгодивши це з вашим лікарем або лікаркою! Це може бути небезпечно для вашого здоров’я.

Раптове припинення або різке зниження дозування АД часто викликає побічні ефекти у вигляді симптомів відміни: запаморочення, головний біль, нудоту, тривогу, підвищену пітливість, безсоння, озноб, дратівливість тощо. І хоча ці ознаки зазвичай слабкі й зникають протягом 1-2 тижнів без специфічного втручання, інколи цей процес може розтягнутись на місяці й заважати функціонуванню людини. Тому так важливо всі рішення щодо приймання антидепресантів приймати виключно спільно з лікарем, який/яка допоможе пережити цей період легше.

Антидепресанти і вага: що варто врахувати?

Серед побічних ефектів антидепресантів, які часто викликають застереження, — вплив на вагу. Під час приймання АД вага дійсно може змінюватись, зокрема через вплив препарату на апетит людини. Деякі препарати можуть підвищувати апетит, інші — знижувати. Цей нюанс фахівець/чиня завжди враховують під час підбору АД. Це можна використати на користь: людині, яка має масу тіла нижче норми та знижений апетит, можна призначити АД, які підвищують апетит. І навпаки — пацієнту/ці з надмірною вагою чи компульсивним переїданням — препарат, який знижує апетит.

Якщо зміни у вазі під час приймання АД серйозно вас турбують, проконсультуйтесь зі своїм лікарем/кою, що можна змінити. Загалом вплив препаратів на вагу можна мінімізувати, якщо збалансовано харчуватися з фокусом на повільні вуглеводи та клітковину, уникати надмірних стресів і мати регулярну фізичну активність.

Також важливо зважати на те, що ментальні розлади, зокрема депресія й тривожні розлади, часто супроводжуються порушенням апетиту в обидві сторони. У таких випадках при коректному призначенні АД симптоми розладу поступово зникають, і апетит, відповідно, повертається до норми. Це не слід плутати з побічною дією АД.

Для початку з’ясуємо, що таке залежність. Це гостра потреба здійснювати якісь дії або вживати певні психоактивні речовини. За наявності залежності виконання певних дій (ігроманія, наприклад) чи приймання певних речовин стає для людини пріоритетом. Суттєвою складовою наркотичної залежності є звикання, тобто зниження реакції організму на лікарський засіб після повторного вживання. Це означає, що та доза, яка вам була достатня тиждень тому, сьогодні вже не приносить бажаного ефекту. Справжня залежність являє собою небезпечні для здоров’я довготривалі зміни, що відбуваються в мозку. Їй притаманний інтенсивний потяг, нездатність контролювати свої дії та утриматись від вживання.

Антидепресанти не мають до цього явища жодного стосунку, зокрема не викликають потягу та бажання завтра прийняти більшу дозу, ніж сьогодні. Різке припинення терапії дійсно може викликати тимчасові неприємні симптоми, про що йшлося вище. Проте не варто синдром відміни сприймати за прояв сформованої «залежності» від антидепресантів.

«Чи зроблять антидепресанти з мене “овоча”»?

Це упередження, яке зустрічається чи не найчастіше. Річ у тім, що перші антидепресанти, які були винайдені в 50-х роках минулого століття, мали купу різних побічних дій, зокрема й виражену седацію, що давало відчуття «притуплення» свідомості. Загалом якраз через це вони відійшли в минуле, а деякі вже навіть зняті з виробництва. Проте, на щастя, медицина з кожним днем йде вперед. Відповідно, стрімко розвивається і психофармакологія: на заміну тим першим АД вже розроблено багато інших препаратів, які є безпечними, ефективними, мають значно менший спектр побічних дій і добре переносяться.

Сучасні антидепресанти передусім спрямовані на відновлення якості життя людини. На те, щоб людина могла максимально ефективно працювати, виконувати свої щоденні функції, їздити за кермом, подорожувати, народжувати дітей тощо, водночас із мінімальною шкодою для здоров‘я. Щодня вчені активно розробляють та вдосконалюють формули нових препаратів з метою зменшити рівень інвалідизації населення, адже саме депресія очолює рейтинг факторів, що призводять до непрацездатності та втрати здоров’я у світі.

Важливо розуміти, що буде з вами відбуватися під час терапії, зокрема що є нормою, а на які реакції слід звертати особливу увагу. Для цього доцільно запитати у свого лікаря/ки все, що вас цікавить і бентежить.

Це можуть бути питання на кшталт:

→ Скільки часу може знадобитися, щоб препарат почав діяти?
→ Яких змін я можу очікувати та що станеться, якщо я не відчую жодних змін?
→ На які поширені побічні ефекти слід звернути увагу?
→ Чи можна змішувати різні ліки?
→ Чи можу я вживати алкоголь або інші психоактивні речовини з цим ліками?
→ Що станеться, якщо я пропущу дозу?
→ Чи можу я використовувати цей препарат, якщо я вагітна або на грудному вигодовуванні?

Антидепресанти безпечні, якщо ви їх використовуєте правильно:

→ Перед призначенням розкажіть своєму лікарю/ці про все, що ви приймаєте. Варто враховувати ліки, трави, харчові добавки та безрецептурні ліки, як-от знеболювальні та протинабрякові засоби. Також будьте чесними щодо рекреаційних наркотиків та алкоголю.

→ Чітко дотримуйтесь інструкцій (правильне дозування, кратність і час прийому).

→ Проконсультуйтесь зі своїм лікарем/кою, якщо побічні ефекти вас турбують.

→ Не пропускайте приймання препарату та не коригуйте дозування самостійно.

→ Не змішуйте приймання АД з алкоголем та іншими наркотичними засобами.

→ Ніколи не припиняйте приймання антидепресантів без попереднього узгодження всіх нюансів із лікарем/кою. Несвоєчасне припинення приймання може бути небезпечним для здоров’я та призвести до повернення симптомів розладу.

Матеріал створено у рамках співпраці з Фундацією ЗМIN.

Джерела

Cleveland Clinic Центр контролю та профілактики хвороб США (CDC) Mayo Clinic WebMD Всесвітня організація охорони здоров’я (WHO)

Більше за темою:

#ментальне

Коли дзеркало говорить надто голосно: що таке дисморфофобія та як прийняти власну зовнішність

#війна #ментальне

«Мене турбує моя байдужість до страшних новин»: що таке емпатійне вигорання та як із ним впоратися