Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

опубліковано: 17.09.2025

Просто попий води: чому ми гикаємо та коли це є тривожним симптомом

Усім нам знайоме дещо набридливе, але переважно не загрозливе явище — гикавка. За природою це рефлекторний процес, коли діафрагма — головний м’яз, що відокремлює грудну порожнину від черевної — несподівано скорочується. При цьому голосова щілина (простір між голосовими зв’язками) раптово закривається, що і створює характерний звук «гик». Час від часу таке трапляється з дорослими й дітьми, незалежно від статі, та може тривати від кількох хвилин до годин, а в рідкісних випадках — навіть довше. У тексті від сімейної лікарки Дарини Дмитрієвської з’ясовуємо причини гикавки та ситуації, коли цей симптом потребує уваги.

Причини гикавки можна розділити на дві великі категорії: ті, що викликають тимчасову (короткотривалу) гикавку, й такі, що лежать в основі тривалої (персистентної) надмірної стимуляції діафрагми.

Що може провокувати скорочення діафрагми?

→ велика кількість їжі або дуже швидке харчування;
газовані або алкогольні напої;
→ різка зміна температури їжі, напоїв або навіть повітря;
→ стрес, хвилювання, збудження;
→ заковтування повітря: при жуванні жуйки, курінні, швидкому питті тощо.

Якщо гикавка не зникає протягом 48 годин або трапляється надто часто — це може бути сигналом серйознішої проблеми.

Серед таких факторів:
→ стійке подразнення або пошкодження нервів, що контролюють діафрагму (зокрема блукаючого нерва (vagus) або френічного нерва (phrenic);

→ порушення роботи шлунково-кишкового тракту, як-от гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕРХ), гастрит, подразнення стравоходу кислотою тощо;

→ патології центральної нервової системи: інфекції (менінгіт, енцефаліт), травми головного мозку, інсульт, розсіяний склероз тощо;

→ пухлини/новоутворення у грудній порожнині, а також у ділянках, що можуть тиснути або подразнювати відповідні нерви;

→ метаболічні порушення: наприклад, дисбаланс електролітів (йони калію, натрію тощо), проблеми з нирками (наприклад, уремія);

→ приймання деяких медикаментів або хімієтерапія.

За наявності тривалої або дуже частої гикавки варто передусім звернутися до сімейного лікаря або лікарки для ретельного збирання анамнезу та призначення подальших обстежень.

Деякі прості дії можуть сприяти «заспокоєнню» блукаючого нерва, тож є досить дієвими при короткотривалій гикавці:

→ затримати дихання на кілька секунд;
→ повільно та обережно пити холодну воду або покласти лід до ротової порожнини;
→ закрити очі й злегка натиснути на область очей і навколо (м’яко, без екстремальних маніпуляцій);
→ потягнути язик вперед;
→ прожувати ложку цукру;
→ помічним може бути смак лимона або оцту (можна відкусити скибку лимона);
→ дихати у паперовий пакет (не пластиковий), щоб підвищити рівень вуглекислого газу в крові — іноді це допомагає.

Щоб зменшити частоту епізодів гикавки, буде корисним:
→ їсти повільно та дрібні порції;
→ обмежити чи взагалі уникати пиття газованих або алкогольних напоїв;
→ не змішувати дуже холодні й дуже гарячі страви та напої.

Коли гикавка — тривожний симптом?

Обов’язково зверніться до лікаря/ки, якщо гикавка надокучає вам надто сильно: триває понад 48 годин і ніякі засоби не допомагають; напади трапляються дуже часто, повторюються та впливають на повсякденне життя — заважають нормально їсти, спати, розмовляти. 

Також існують деякі супутні симптоми, які є таким собі червоним маячком, що слід якнайшвидше розглянути консультацію в лікаря/ки:
→ біль або дискомфорт у грудній клітці чи животі;
→ складнощі з диханням;
→ ознаки порушення нормальної роботи судин чи нервової системи (наприклад, слабкість, зміни чутливості, порушення мови чи свідомості);
→ втрата ваги без об’єктивної причини;
→ ознаки інфекції або запалення (лихоманка, біль у м’язах).

Для початку фахівець/чиня допоможуть виявити реальну причину вашої настирливої гикавки. Чи є це симптомом гастроезофагеального рефлюкса, інфекції, пухлини, метаболічних порушень абощо — лікування залежатиме передусім від першопричини. Часом доречно призначити медикаменти відповідно до діагнозу. Інколи ж варто змінити ліки, які можуть провокувати гикавку. Зрідка також застосовують нейроблокаду (коли нервові імпульси в певній ділянці блокують, використовуючи анестетик) чи інші спеціалізовані процедури.

Матеріал створено у рамках співпраці з Фундацією ЗМIN.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: